6

Кілька днів Максима не покидала думка, що він неправильно вчинив із колишніми колегами. Можливо, вони й справді заслуговували на певне покарання, та отак виставити перед усім колективом на посміховисько… Невже це все через ті кляті костюми Снігуроньки?

З іншого боку, що зроблено, те зроблено. Час відмотати назад все одно не вийде. Звісно, й вибачатися ні перед ким він не збирався. Врешті решт, ті «дітлахи» нагрубіянили самому володарю зими, то нехай із ним і вирішують свої проблеми. Сам Максим там був, наче, ні до чого.

Нарешті настав час «Х» – сьогодні рівно о десятій вечора треба бути при всьому параді в Ріни вдома. Дівчина дуже просила його не запізнюватися – батько терпіти не може не пунктуальності. Схоже, в неї з дитинства муштрували це абсолютно незвичне дівчатам почуття. Тому Максим почав збиратися за пару годин до виходу.

Все не клеїлося від самого початку. Ледь намагався поскладати подарунки до мішка, як пляшка дорогого коньяку вислизнула з рук… Ні, вона не розбилася, бо була у коробці. Та коробка набула зовсім неприглядного вигляду. Максим ледь домовився з Оленкою, яка працювала у відділі алкогольних виробів, щоб вона замінила упаковку, звісно не «за так». Нажаль, придбати нову пляшку йому б не вистачило й тижневого заробітку. Потім «робити нерви» почав його домашній улюбленець. То він довго збирався на вулицю, ховаючи від хазяїна повідець, то ледь не втік…

Нарешті, десь за пів години до десятої, Максим у повному вбранні, від якого його за ці свята вже починало воротити, взявся за мішок із подарунками й зібрався виходити. Рекс і тут не зміг не втрутитися – ухопився за поділ шуби, ледь не відірвавши добрячий шмат. Може він не впізнав свого хазяїна? Та скільки він бачив його в цьому вбранні! Отримавши «новорічного гостинця» він таки залишив у спокої Максима.

До будинку Ріни ходу було біля десяти хвилин. Все одно, Максим не впорався з такою простою задачею. По дорозі кілька компаній зупиняли його, вимагаючи від «чиновника торжества» новорічних привітань. Хлопець ледь відмовлявся від пригощання чарочкою, пояснюючи тим, що попереду багато роботи. Та одна дівчинка, яка навіть плачем не могла розжалобити маму, таки примусила парубка затриматися. Він, як міг, заспокоював дитину, та ефекту зміг досягнути лише, витягнувши з мішка коробку цукерок.

Нарешті Максим майже в половину одинадцятого подзвонив у домофон і через хвилину йому відчинила Ріна. Вона була наче весела, та все одно дивилася з певним докором. Дівчина не схотіла вислухувати виправдовування, кинувши: «потім, гості чекають», – і хутко потягнула хлопця до квартири на другому поверсі.

• Неначе в казці добрим дивом хай Новий рік у дім увійде, – розпочав Максим, увійшовши в простору вітальню. – Вам бажаю я чудес… – зненацька хлопець забув увесь підготований текст.

Перед ним, у голові стола сидів Іван Іванович. Також серед гостей Максим зміг розпізнати обличчя Степана Сергійовича та Миколи Олександровича… «Можливо, Рекс недарма намагався мене не відпускати…» – тільки й промайнуло в голові у хлопця. Зненацька Люсі, яка нарешті розпізнала запах Рекса, кинулася до хлопця. Не очікуючи такого, Макс різко смикнувся, через що з нього злетіла борода…

*

Що було далі, нехай залишиться повною новорічною несподіванкою. Любий читач має право побачити завершення цієї банальної історії будь-яким небанальним чином. Кожен варіант має право на своє існування, кожному ближче своє бачення правди.

Можливо, недарма програма в «Букнеті» не дає можливості виправити помилки й завершити оповідання. Вам це не нагадує власне життя? Зробити помилку легко, а от виправити… Тому нехай цей проект дозволить кожному бажаючому розгорнути фантазію по повній.