Тінь,що стала світлом

В пастці мовчання

Артем намагався поводитися так, ніби нічого не сталося. Він сміявся з друзями, жартував, поводився, як завжди.

Але все це здавалося фальшивим.

Тепер він не просто бачив Олену — він бачив її інакше. Її мовчання, її спокій, її сила більше не здавалися байдужістю. Це був захист.

Одного разу він побачив, як вона стояла на задньому дворі школи, дивлячись у далечінь.

— Олено, — підійшов він до неї.

Вона не здивувалася.

— Не знаю, як це припинити, — зізнався він.

— Що саме?

— Бути таким, яким я був.

Вона вперше подивилася на нього довше, ніж на кілька секунд.

— Ти не мусиш.

Артем відчув, як щось у ньому ламається.

Подобається

Відредаговано: 01.02.2025