Тінь,що стала світлом

Гра почалася

— Ще одна тихоня? — Артем насмішкувато дивився на новеньку, що стояла перед класом.
Дівчина опустила очі, але не виглядала наляканою.

Її звали Олена — темне волосся, худорлява постать і погляд, у якому не було страху.

— Сідай за останню парту, — сказав учитель, не звертаючи уваги на шепіт однокласників.

Артем швидко зрозумів: вона не така, як інші. Більшість дівчат або захоплювалися ним, або боялися, але ця не звертала на нього уваги.

Йому стало цікаво.

Після уроку він перегородив їй шлях у коридорі.

— Ти що, німа? — зухвало кинув він.

Олена зітхнула й подивилася на нього прямо.

— А ти що, особливий?

Від її слів стало неприємно. Вперше за довгий час Артем відчув, що його провокують.

Він усміхнувся.

— Побачимо, скільки ти зможеш так триматися.

Це була гра. І він мав намір виграти.

Подобається

Відредаговано: 01.02.2025