Розділ 2. Чарівний знак, який не зникає

Село лежало в долині, оточене полями і рідким лісом. Хати були невисокі, покриті солом'яними стріхами, з дверима, що скрипіли навіть від легкого вітру. Уздовж стежок стояли огорожі з колючого дроту, а між хатами були невеликі огороди, де росли бур'яни краще, ніж овочі. Тут кожен знав кожного, і кожен боявся того, чого не міг пояснити.

Родина Айлін була бідною. Мати працювала від світанку до сутінків, прала білизну в річці. збирала трави, що хоч трохи зменшували біль, коли хтось хворів. Батько давно помер, залишивши тільки старий ніж та приємні спогади. Старша сестра нещодавно народила і весь час сиділа з дитиною, тому не мала змоги допомагати матері, а молодший брат часто бавився з котом біля порога. Тому кожного разу коли Айлін приходила зі школи, вона допомагала матері. Айлін відчувала тягар відповідальності, хоч ій було лише шістнадцять років.

Вона не могла забути той день, коли вперше ступила на стужку, яка вела в Золотий Ліс, коли вперше побачила знак на дереві. І навіть коли ввечері сідала у хаті, він не давав спокою - теплий світлий візерунок ніби тремтів у її думках, а серце билося так, ніби було чутно Ліс. 

- Айлін... ти знову дивишся на ті поля? - запитала мати, підійшовши з вечерею. 

- Ні... Просто вітер почула, - тихо відповіла дівчина.

Мати кинула на неї тривожний погляд, і дівчина зрозуміла, що її власний страх - це більше, ніж бідність. Це - страх людей перед тим, чого вони не розуміють.

Наступного дня селяни почали шепотітися біля головної криниці. Хтось бачив, як Айлін стояла на краю лісу, хтось помітив, що її руки сяяли вранці, немов торкнулися сонця

- Вона... позначена, - прошепотіла старенька жінка.

- Таких дітей Ліс не вибирає, - додав старий дідусь, стискаючи кулак від страху. 

І ось Айлін відчула, як погляди тягнуться до неї, холодні й повні сумніву. Вона знала: тепер уже неможливо повернутися до колишнього життя. Знак не зникне. І ліс чекає. 

Того вечора вона знову поглянула на зап'ястя - тонкий світлий візерунок пульсував, і дівчина зрозуміла: це тільки початок.

Бо чарівний знак не зникає. І він вибрав саме її.