Розділ 1. Там, де починається ліс

На околиці села земля була бідною й сухою, ніби сама відмовлая родити та приносити плоди. Низькі хатини тулилися одна до одної, а вітер постійно приносив запах пилу та диму. Тут жила Айлін.

Їй було шістнадцять років - і вона жодного разу не бачила світ за межами села та полів які ледь годували їхню родину. Її долоні давно втратили м'якість, пальці вкривали подряпини від роботи, а в погляді оселилася тиха впертість, бо їй доводилось постійно допомагати матері, щоб була змога хоч якось вижити. Бідність навчила її мовчати й терпіти, але не боятися. 

Але за селом починався новий всесвіт, таємничий і загадковий ліс. Селяни називали його Золотим - не через любов, а через страх який навіювався звідти. У сонячні дні верхівки дерев сяяли так яскраво, ніби хтось розсипав по листю розплавлене золото. Але жоден із дорослих не заходив в глиб лісу, вони ступали лише там де були тіні від першого ярусу дерев. 

"Там починається інший світ", - казала мати до Айлін. - І він не для нас. Айлін слухала мати і подумками вже хотіла пробратись туди, але все ніяк не наважувалась це робити, бо ій було лячно туди йти. 

Але сьогодні Айлін все ж наважилась піти в той ліс, і ось вона вже стояла саме там, де закінчувалась стежка і починалося коріння дерев лісу. 

Пісня вітру яка лилась звідусіль стихла. Птахи перестали співати. Світ ніби затамував подих. 

Айлін зробила крок у перед - лише щоб довести собі, що це просто дерева. Просто листя. Просто тінь. І тоді вона це почула. Шепіт.

Не голос - швидше подих, що ковзнув між гілками. Він не лякав. Він кликав. 

Айлін обернулася - позаду було звичайне поле, звичайне небо. Нічого дивного. Та коли вона знов подивилась в перед, їй здалося, що дерева стоять ближче, ніж декілька хвилин тому. 

Світло між стовбурами мерехтіло яскраво, наче пульсувало. Ії серце відповіло тим самим ритмом. "Я не боюся", - прошепотіла вона, саме не знаючи кому.

Коріння під ногами було теплим. Воно гріло ноги Айлін і їй ставало спокійніше від цього. І тоді на корі найближчого дерева проступив знак - тонка лінія світла, що розгорнулася у візерунок, схожий на спіраль. Він святився м'яко, але ясно, і Айлін зрозуміла - це не випадковість. 

Ліс її бачив. У цю мить вона зрозуміла: усе її життя - бідність, важка праця, відчуття, що вона "не звідси" - було лише передмовою. 

Бо там, де починався Ліс, починається й справжня історія. 

І він уже зробив свій вибір.