Глава 14

— Так . Зникнення - це не смерть. Це трансформація. Перехід у нові реальності де все по-іншому. Це наче подорож у безкрайній сесівіт варіантів. 

Андрій важко дихав , намагаючись осмислити сказане.

— І ви хочете використовувати людей для цих експериментів? Ви змушуєте їх стати частиною цих переходів?

Чоловік нахилив голову.

— Не «використовуємо» . Це добровільні дослідження. Але....ми відбираємо тих , хто має потенціал , хто може витримати подібні зміни . Ці люди приходять через етапи , які ми вивчаємо . Вони не розуміють , що з ними відбувається , але це необхідно для нашого прогресу. Вони—частина великої карти всесвітів.

Андрій почувався , наче його мізки розпитає це нове , неймовірне знання. Це було щось більше , ніж він міг уявити , навіть після всіх спостережень за зникненнями та підозрілими фактами. Ці люди.... вони дійсно потрапляли в інші світи ?

—Що сталося з ними? - спитав він , відчуваючи , що кожне його слово було важливим.

Чоловік зробив паузу, неначе сумніваючись , перш ніж відповісти.

— Деякі з них знаходять нове місце для себе починають нове життя в інших реальностях . Інші не витримують. І іноді , коли ми робимо цей перехід, він може не вийти так , як ми планували. Ми не завжди можемо контролювати , куди саме вони потраплять.

Андрій замовк , усвідомлюючи , що ці слова тільки ще більше поглиблюють його нерозуміння. Чи дійсно це все було реальним ?

— Я хочу побачити це . Я хочу знати , чи можу я пройти через цей перехід - сказав він , уже не намагаючись приховати свою рішучість.

Чоловік подивився на нього з якимось відчуттям жалю , але безстрашно.

— Якщо ти готовий , то проходь через це . Але пам'ятай : коли ти це зробиш , ти вже не будеш тим , ким був. Ти не зможеш повернутися назад. 

Андрій кидав останній погляд на документи на столі , потім зібрав усю свою рішучість і підійшов до великої металевої панелі , що стояла у центрі кімнати. Він уже не міг зупинитися.

У той момент , коли він зробив останній крок , і панель відреагувала на його дотик , все навколо почало змінюватися . Темрява загусла , і перед ним відкрилась яскрава блискуча світлина , мов портал до невідомого .

Андрій ступив у світло , із кожним кроком його тіло заповнювало відчуття , що він залишає за собою все знайоме - і час , і простір , і саму реальність. Повітря навколо стало холодним і прозорим , а усе навколо нього почало розпливатися в колейдоскопі кольорів . Це було  не так , як він очікував. Замість того , щоб просто перейти , його тіло пережило момент , який було складно назвати просто подорожжю . Це було більше схоже нарозчинення - його свідомість наче розпливалася в нескінченість, а реальність,  яку він покидав , здавалась далекою і нереальною. 

І раптом все стихло . Якби він не відчував цього переміщення всередині себе , він би подумав , що повернувся тієї ж самої кімнати , з якої він вийшов . Але це було інше місце . Кімната була порожня , неосвітлена ,стіни виглядали як туман , що плавно змінював свою форму. Це було схоже на якусь порожнечу , на реальність без визначених кордонів.

Андрій вступили вперед. Повітря тут було густішим ,а кожен його крок звучав як ехо , яке відлунювало далеко в цьому просторі . Йому було важко зрозуміти , де він знаходиться , бо навколо не було ані звуків , ані видимих об'єктів . Просто нескінченний простір , в якому він сам.