Розділ 2 “Магія, що кличе”

Відчуття його дотику не минало.. Ліна вже давно пішла, а воно ніби лишилося з нею. Теплий, але з якоюсь прохолодою — як вітер, що з’являється перед зміною погоди. Незрозумілий. Тривожний. Вона не знала, хто він насправді, але точно — не просто маг. Щось у ньому було… інше. І це «інше» змушувало насторожитись.

«Чому ти тут?» — запитала вона, намагаючись повернутися до реальності. Вони стояли біля озера, яке не віддзеркалювало ні місяця, ні зірок. Туман навколо став густішим, а повітря — прохолодним і важким.

«Я тут, щоб навчити тебе, Ліно», — відповів Фаел, не відводячи погляду. Його очі, здавалося, проникали їй у саме серце. «Ти відчуваєш більше, ніж просто емоції. Ти — місток між світами. І я прийшов, щоб навчити тебе магії, яку ти зможеш зрозуміти, тільки коли навчишся відпускати те, що тримає тебе.»

Ліна почала сумніватися. Що він мав на увазі? Як можна відпустити те, чого не можна побачити чи описати? Всі її почуття — просто відлуння світу, що її оточував, чи ні?

«Магія, яку я хочу тобі показати, зовсім не схожа на те, що ти знала раніше. Вона не про закляття чи ритуали. Вона живе в кожному з нас, Ліно. Ти відчуваєш це… особливо тепер, коли я поруч.»

«Я не можу просто так відпустити все, що знаю. Це… це небезпечно», — тихо промовила вона, але її слова відбивалися від туманного озера, ніби відлуння. Всередині неї наростав страх — страх втратити контроль. Страх, що те, що колись вважала своєю силою, може стати її найбільшим слабким місцем.

Фаел усміхнувся — це не була злоба, а якась тихенька усмішка, ніби він розумів її краще, ніж вона сама. Повільно простяг руку.

«Магія — не контроль, Ліно. Це свобода. Ти вже відчуваєш це, коли серце б’ється в ритмі з усім навколо.»

Ліна відчула   щось у грудях  — не страх, а радше надію , хоч і.

«Я не знаю, чи готова я», — сказала вона, але в голосі вже не було тієї впертості, що була раніше. Вона відчувала, як магія Фаела проникала в кожну клітинку її тіла, і він не давав їй шансу відмовитись.

«Ти готова, навіть якщо не хочеш це визнавати. Ти боїшся змін, але це — єдиний шлях, щоб дізнатися, хто ти насправді.»

Ліна глянула на його простягнену руку. Між ними в повітрі магія почала набирати форми — ставала чимось більшим, ніж просто відчуття.

«Це змінить усе», — прошепотіла вона, ще не впевнена в тому, що робить.

«Так, Ліно. Але ти вже змінюєшся.»

Вона зробила крок уперед і взяла його руку. У той момент, коли їхні пальці торкнулися, світ навколо ніби розсипався на дрібні шматочки. Час завмер, а в їхніх серцях запалала вогняна магія, що зв’язала їх не лише в цьому моменті, а й у майбутньому — тепер такому непередбачуваному.

Між світами, де любов і магія зливалися в одне, Ліна нарешті відчула: її справжня подорож тільки починається.