Тіні забуття
Наш світ...
Щоранку сонце сходить, і дарма,
Бо світ лишає рани, що не гояться.
Життя — це коло болю і страждань,
Де кожен падає, та не підводиться.
Навколо пустка, попіл на землі,
І кроки тліють не лишаючи дороги.
В очах у всіх — лиш втрачений вогонь,
Що вже не гріє, тільки чадить в спробі.
В дітей малих вогонь той теплий й буйний,
Мрії їх вогонь той розпалюють,
Але в дорослих той вогонь потух,
А мрії стали попелом і вугільками.
Немає голосів, що кличуть вдаль,
Лиш вітер шепче спогади холодні.
Цей світ — мов човен, кинутий в пісках,
Де хвиль нема, і береги всі зникли.
І день, і ніч не змінять цей фінал,
Немає сенсу ждати чи молитися,
Бо час давно все поховав,
І навіть смерть не хоче тут лишитися.
#1741 в Сучасна проза
#1692 в Різне
#319 в Поезія
Відредаговано: 03.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
