Розділ 31 Перед бурею

Зал наповнився пульсуючим темним світлом. У повітрі віяло запахом крові й старої магії. Елліан зробив крок уперед, підняв меч, а Сайрен став поруч, тримаючи руку на своєму посоху. Ельваріус зависав у центрі залу, його очі горіли безумною люттю.

— Чому, Ельваріус? — першим заговорив Сайрен, його голос лунав спокійно, але в ньому відчувалася холодна злість. — Ти був одним із кращих наставників. Магістри довіряли тобі. Чому ти зрадив?

Ельваріус розсміявся. Це був глухий, пронизливий сміх, від якого мороз проходив по шкірі.

— Довіряли? — його голос віддавав луною. — Вони — сліпі дурні, що тримаються за старі обмеження. Я відкрив істину! Справжня сила — у свободі від жалю, від страху, від моралі!

Елліан стиснув меч, його очі загорілися.

— Ти говориш про свободу, а сам перетворюєшся на маріонетку власної жадоби. Скільки невинних ти вбив, щоб дійти сюди?

— Невинних? — знову засміявся Ельваріус. — Вони — просто засоби. Ти сам знаєш, детективе, що справжня сила вимагає жертв. Ти теж відчував гнів, коли отримав дар від богині.

Елліан різко зробив крок уперед.

— Не смій порівнювати мене з тобою. Я захищаю тих, хто не може боротися. А ти — всього лише жалюгідна тінь, що поглинає все навколо.

Ельваріус нахилив голову, його темні пальці склалися в дивний символ.

— Ми обидва виросли з болю… Ти — дитя гніву, а я — дитя зневіри. Але тільки один із нас обрав істинну дорогу.

Поки напруга росла, Ліан'тель обережно кралася вздовж стіни. Вона затримувала дихання, рухаючись майже невидимою тінню. Її серце калатало, але кожен крок був чітко вивірений.

Вона підкралася до першого магістра, зв'язаного темними нитками. Тонким лезом вона перерізала закляття, і магістр затремтів, розплющивши очі.

— Тихо, — прошепотіла Ліан'тель. — Ми вас виведемо.

Вона швидко звільнила ще двох магістрів, жестами наказуючи їм не рухатися й чекати сигналу. Її очі ковзнули по Елліану — він продовжував говорити з Ельваріусом, відволікаючи його. Вона відчула дивну гордість і тепло в грудях: він ризикував собою, щоб виграти їй час.

Сайрен в цей час готував захисні печаті, готуючись до атаки. Він уважно спостерігав за рухами Ельваріуса, намагаючись прорахувати його закляття.

Ельваріус повільно розкинув руки.

— Скільки ти ще будеш ховатись за цими красивими словами, детективе? Можеш зараз стати на мою сторону. Ми разом могли б знищити старий світ!

Елліан підняв меч і, вдивляючись у його темні очі, відповів:

— Я обрав свій шлях. І цей шлях веде до твоєї поразки.

Ліан'тель перерізала останні закляття ще кількох магістрів. Вона кинула швидкий погляд на Сайрена, і той кивнув, розуміючи, що момент для атаки вже близько.

Повітря в залі завібрувало, мов перед вибухом бурі. Тіні почали згущуватись навколо Ельваріуса, утворюючи навколо нього рухливий, живий кокон темної енергії.