Розділ 22 Вісти

Двері тихо скрипнули, коли Сайрен переступив поріг будинку. Його плащ був запорошений, обличчя втомлене, але очі горіли тривогою.

Елліан підвівся й одразу потиснув йому руку. Ліан'тель стояла трохи збоку, уважно спостерігаючи.

— Добре, що ти прийшов, друже, — сказав Елліан, підсаджуючи його до столу.

Сайрен швидко оглянув кімнату, ніби перевіряючи, чи справді тут безпечно. Потім зняв каптур, провів рукою по волоссю й почав:

— Академія тріщить по швах. Після останнього вбивства адаптета магістри вже не можуть приховати, що серед них завівся зрадник. Але найгірше — вони поняття не мають, хто це.

Він витягнув зі схованої кишені сувій і розгорнув його. На пергаменті було намальовано складну магічну печатку.

— Це символ культу Кровавого Ока. Вони збирають життєву силу, щоб пробудити стародавню сутність із глибин. Хтось у академії допомагає їм, причому на дуже високому рівні.

Елліан нахилився ближче, його очі звузилися.

— Це пояснює вбивства… Він бере найсильніших, щоб накопичити енергію для ритуалу. Але хто стоїть за цим?

Сайрен тяжко зітхнув і кинув погляд на Ліан'тель. Її обличчя було напруженим, а очі світилися холодною рішучістю.

— Є підозра… — продовжив Сайрен. — Є один магістр, Ельваріус. Його всі вважають зразковим наставником, він старий і надзвичайно впливовий. Я стежив за ним кілька тижнів. Він часто зникає ночами, а в його кімнаті знайшли залишки крові й сліди темних рун.

Ліан'тель різко втягнула повітря.

— Ельваріус… Я чула про нього ще під землею. Він славився знаннями, але завжди тягнувся до забороненої магії.

Сайрен кивнув.

— Саме так. Він готує ритуал. Якщо йому вдасться завершити його, він зможе розірвати завісу між світами і випустити щось, що знищить міста й народи.

Елліан стиснув кулаки. Його погляд потемнів.

— Скільки часу в нас є?

— Мало, — відповів Сайрен. — Два, може, три дні. Після цього ми втратимо шанс зупинити його.

Ліан'тель підійшла ближче, поклала руку Елліану на плече.

— Ми мусимо діяти разом. Зараз уже пізно вагатися.

Елліан підвівся, і в його очах спалахнув той самий вогонь, що горів уночі, коли він розкрив свою силу. Але тепер у цьому вогні був ще й блиск рішучості, що народжується тільки тоді, коли є той, заради кого варто боротися.

— Добре, — тихо, але твердо промовив він. — Ми вирушаємо в місто, збираємо інформацію, готуємо план. Цього разу ми закінчимо все раз і назавжди.

Сайрен кивнув і вклав сувій у руки Елліану.

— Я з вами. До кінця.

Ліан'тель стиснула меч, її очі палали холодним світлом.

Тепер вони були не просто союзниками. Вони стали єдиною командою, об'єднаною болем, коханням і спільною метою — врятувати світ від пітьми, що вже нависла над усім живим.