Елліан ще раз ніжно провів рукою по щоках Ліан'тель, перш ніж обережно піднятися з ліжка. Її очі все ще дивилися на нього — теплі, змішані зі спогадами ночі.
Він накинув легку сорочку, розправив плечі, і швидко підійшов до маленького столу біля вікна. Там стояв невеликий магічний кристал зв’язку, що мерехтів блакитним світлом.
Елліан затиснув кристал у руці, зосередився. Через кілька секунд у повітрі з'явилося напівпрозоре зображення чоловіка середнього віку, з трохи скуйовдженим волоссям і настороженим поглядом. Це був Сайрен — старий друг детектива, шпигун і майстер переховування.
— Елліан? — голос друга звучав стурбовано. — Нарешті. Де ти пропав? Академія стоїть на вухах!
— Я знаю… — коротко відповів Елліан, кинувши погляд на Ліан'тель, яка вже обережно натягувала свою легку сорочку. — Сайрен, мені потрібна вся інформація, яку ти зібрав. Приходь сюди негайно. Ми повинні все обговорити особисто.
Сайрен зітхнув. Його тіньова проекція хитнулася, немов від вітру.
— Розумію. Я вже вирушаю. Зачекай мене годину. І будь готовий: є речі, про які тобі краще знати заздалегідь.
— Я чекаю, друже, — коротко кивнув Елліан.
Проекція зникла, кристал пригас. Елліан повільно розтиснув пальці, поглянув на свою руку, що трохи тремтіла.
Ліан'тель уже підійшла ближче, її очі все ще м’які, але в них знову з’явилася бойова сталь.
— Ми знову вирушаємо в темряву, — тихо сказала вона, поклавши руку йому на груди.
Він дивився на неї, відчуваючи глибоке тепло там, де лежала її долоня.
— Так… Але тепер я не один, — відповів він, накриваючи її руку своєю. — І ми сильніші разом.
Вона ледь помітно всміхнулася. Ця усмішка була як обіцянка.
Поки вони чекали на Сайрена, Елліан запалив камін, приготував теплий настій для Ліан'тель, щоб заспокоїти біль у її пораненому плечі. Вона, сидячи біля вогню, дивилася на нього зовсім іншими очима — тепер не лише як на союзника чи людину з темною силою, а як на того, кому вона готова довірити своє серце.
Але за дверима їх уже чекали нові випробування. І скоро вони дізнаються, що справжній ворог набагато ближче, ніж здається…