Розділ 5 Тим часом в академії

Під високими арками Великого залу Академії Чар панувала тривожна тиша. Склепіння сяяло блідим магічним світлом, а мозаїчна підлога світилася символами захисту. Зазвичай тут лунали сміх і гомін учнів, але сьогодні все було інакше.

Архімаг Лонвар, сивий старий із гострими очима, стояв біля круглого столу, всипаного кристалами й пергаментами. Його пальці нервово ковзали по поверхні, наче він намагався щось відчути.

— Вони запізнюються, — прошипів він, обертаючись до своїх помічників.

Біля нього стояла магістра Ферея, жінка середніх років із волоссям кольору попелу, що спадало довгими хвилями. Вона тримала в руках срібний сувій, на якому пульсувала темна руна.

— Ми втратили контакт із Підмістям, — сказала вона тихо. — Останній зв'язковий повідомив про сутичку. Після цього — лише тиша.

Лонвар стиснув кулак.

— Гримарх мав зникнути давно. Хтось втрутився, я це відчуваю.

Ферея кивнула.

— І це не просто хтось. Ми знайшли уламок синього скла біля західної брами. Той самий матеріал, що використовують у кланах мисливців на магічних істот. Вони не діють без замовлення. Хтось із наших міг заплатити за вбивство.

Лонвар згріб сувій і вдарив ним по столу.

— Зрадники серед нас! — прогарчав він. — Академія тримається на дисципліні й таємницях. Якщо інформація просочиться, ми втратимо не лише владу, а й контроль над усією магічною мережею міста.

Ферея наблизилася, нахиляючись до його обличчя.

— Ми маємо інший клопіт. Пропала Книга Глибинних Рун. Її забрали з архівів минулої ночі. Там заборонені формули для створення симбіотичних проклять. Якщо хтось об'єднає ці знання із силою гримарха… — Вона обірвалась, розуміючи, що сказати далі вже й не треба.

Лонвар закрив очі, глибоко вдихаючи. Він відчував, як його старі кістки тремтять.

— Отже, хтось планує створити нову зброю. Магічну істоту чи навіть армію тіней…

Ферея подивилася на нього. Її голос був низький, майже шепіт:

— І хтось серед магістрів допомагає йому. Я вже маю підозрюваних.

Лонвар відкрив очі, в яких тепер палав холодний вогонь.

— Збери Таємну Раду. Заблокуйте всі портали. Ніхто не покине Академію без мого дозволу. І… — Він зупинився, ніби згадуючи когось. — Знайдіть Елліана. Він єдиний, хто вміє відстежувати такі сліди. Навіть якщо доведеться тягнути його силоміць із Підмістя.

Ферея нахилилася, зникнувши у темряві коридору.

Великий зал знову занурився в тишу. Десь угорі тихо дзижчали магічні ліхтарі, ніби комахи перед бурею.

І тільки Лонвар знав, що ця буря вже почалася.