Тіні за плечима
Дія друга Теперішнє Сцена третя Пошук
На сцені — ВІН і ВОНА. Вони не дивляться одне на одного. ВІН — перед екраном, ВОНА — ніби у вікні, ніби в іншій кімнаті. Між ними — світло, мовчання, війна.
ВІН
(вголос, ніби сам до себе)
Я шукав тебе.
Спочатку — за моїм прізвищем.
Потім — за її новим.
Потім за прізвищем твого батька.
Потім — просто за словами:
"Ти жива?"
"Ти ще тут?"
"Хоч щось?"
ВОНА
(ніби чує, але говорить у порожнечу)
А я ніколи не шукала.
Я боялася натиснути.
Одне ім’я в пошуку — і все…
Ти знов у мені.
Як лихоманка.
Як провина.
Як минуле, яке нікуди не поділося, хоч і минуло.
ВІН
(клік миші, гортання)
Знаєш, твій чоловік…
Я побачив, що його більше нема.
Тільки некролог.
Тільки дата.
Тільки квіти.
ВОНА
(зовсім тихо, до себе)
Він помер тихо.
Не так, як війна.
Не так, як ми.
Я не плакала.
Я мовчала, бо не було до кого.
ВІН
А тебе ніде.
Наче стерлася.
Навіть архіви мовчать.
Наче тебе вигризла війна.
Чи я.
ВОНА
Я сама себе стерла.
Ти ж пам’ятаєш — я завжди тікала.
Спочатку від дому.
Потім — від тебе.
А тепер — від пам’яті.
(пауза)
ВІН
Скажи щось.
Будь-де.
Хоч букву.
ВОНА
Я ще є.
Але не для тебе.
(Світло залишається між ними. Вона зникає першою.)
#1434 в Сучасна проза
#6272 в Любовні романи
#1485 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 05.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
