33

Вдихаючи його насичений запах Том Форда, я поступово заплющила очі та обняла його за талію.

-Що ти робиш?-прошепотіла я.

Він поцілував мене в щоку, а тоді відсторонився. Його погляд зустрівся з моїм, і по його тілу, вочевидь, пробіг дрібний дрож.

-Цілую тебе.-відповів Райлі.

Я розплющила очі, і повітря, яке я вдихнула, застрягло в горлі.

Він провів рукою по моєму оголеному плечу, а тоді по грудях. Коли його долоня зачепила одну мою грудь, у мене внизу живота щось зіщулилося.

-І торкаюсь тебе.-додав він.

Рука Райлі ковзнула по моєму стегну. Я відчувала жар від його долоні крізь сукню, а тим часом його пальці вчепилися в тонку тканину.

Він так енергійно заволодів моїми губами, що мені відібрало мову. Коли Райлі нахилив голову і зміцнив поцілунок, оте щось у мене в животі зіщулилося ще сильніше.

Хантер підібрав спідницю моєї сукні, і довкола моїх стегон обвилося тепле повітря. Шок від намірів Райлі боровся в мені з безсоромною пульсацією насолоди.

-Ми серед людей.-прошепотіла я.

-Та ні.-кінчики його зубів легенько торкнулися мого підборіддя знизу, і в моєму тілі стиснулися чи не всі мʼязи. Спідниця тягнулася вгору, доки його пальці не промайнули по моїй пʼятій точці.-Тут нікого крім нас нема.

-Довкола є люди...-шепотіла я, коли спідниця опинилася вище поясу, у мене вирвався задиханий стогін.

-І всі вони точно недостатньо близько до нас.-відповів Райлі і прибрав руку, яку тримав у мене за головою.

Він був правий і раптом я подумала, що не хочу втрачати таку можливість - бути з ним. Бути з ним бо він теж цього хоче. Палко і нестримно. Як і я...

Моє серце важко билося. Я простягнула руку до нього. Мої тремтливі пальці злегка зачепили його.

-Добре.-погодилась я.

Коли я розстебнула ремінь на джинсах хлопця, він смикнувся.

-Охрініти як добре.-прогарчав він, а тоді знову поцілував мене й остаточно позбавив мене тривог.

Його язик ковзав по моєму, а тим часом Райлі підняв мене, обхопивши однією рукою мою талію. Його сила завжди викликала в мене захват.

-Обхопи мене ногами.

Я так і зробила, а тоді застогнала, відчувши, як до мене тулиться його тверда плоть.

Райлі простягнув руку до мене, і я відчула, як у мене втискається кінець його плоті.

-Просто знай...-почав Райлі, підняв голову й зазирнув мені в очі.-Я ще ніколи не хотів когось більше за тебе.

-Справді?-задихалась я.

-Справді.-запевнив він і ввірвався в мене.

Моя голова притулилася до стіни, і я занурилася в щільний жар Райлі. Його вуста зімкнулися на моїх. Мені дуже подобалось, як він мене цілував. Так, наче ніколи не зміг би насититись.

Мої почуття солодко заполонило подвійне тепло - від його тіла й від камʼяної стіни у мене за спиною. Наші язики рухалися в такт повільному гойданню його стегон.

Так тривало недовго. Райлі, просунувши одну руку між моєю спиною та стіною, гойдався впритул до мене так, що моє тіло перетворилося на вогонь, який Райлі розпалював із кожним порухом і кожним пʼянким цілунком. Хантер на мить відсторонився й повернувся черговим поштовхом углиб.

Коли він почав відступати, я міцніше обхопила ногами його талію, припинаючи його до себе.

Він всміхнувся, майже торкаючись моїх вуст.

-Ти ненаситна.

-А ти дражнишся.-відказала я і зробила так, як робив він. Вхопила одну його губу зубами.

-Бляха.-простогнав Райлі і заворушив стегнами, знов і знов вриваючись у мене. Його рухи, дедалі завзятіші, зрештою стали гарячковими, і мені почало здаватися, що я розвалюся на шматки. Насолода зростала, голова паморочилася. Райлі, здавалося, був повсюди. Коли він опустив вуста до мого горла і я відчула дотик його зубів, це стало нестерпно. Він збирався знову лишити свій слід на мені. І я була зовсім не проти.

Ще мить і він здригнувся. Глибокий стогін під час розрядки приглушило моє горло.

Нам обом ніяк не вдавалося опанувати дихання. Я була вражена й кілька хвилин приходила до тями, а тим часом Райлі відсторонився від мене та обережно поставив мене на ноги.

Міцно пригорнувши мене до себе однією рукою, він подивився на срібний годинник на руці.

-Здається ми пропустили початок фільму.

***

Щойно ми зайшли на галявину, де лежали кольорові крісла-мішки, як всі одразу звернули на нас увагу.

На великому білому екрані, проектор прокручував якийсь фільм, початок якого ми дійсно пропустили.

Шепіт довкола збив мене з толку.

-Хантер!-гукнув знайомий голос і ми помітили недалеко від нас Ділана.

Він умостився на велетенському кріслі, кидаючи в рота попкорн.

-Ходімо.-тихо сказав мені Райлі і я кивнула.

Ми пройшли між студентів і добрались до Гавілана. Лише тоді я помітила, що поруч з ним Лукас та Еббі.

Вони посунули два мішки докупи і всілись таким чином, що ноги Реверс були на колінах мого брата.

Дівчина привітно нам помахала.

Лукас мовчав.

Він вивчав поглядом наші переплетені долоні, не вимовляючи ні слова.

-Чому так довго?-запитав Ділан і Хантер впав на одне з крісел. Воно просіло під ним, прийнявши форму Райлі.

-Були зайняті.-спокійно відповів хлопець.

Я зібралась вмоститись на сусіднє крісло-мішок, але не встигла.

Райлі смикнув мене за руку і я зойкнула, приземлившись йому на коліна.

-Так зручніше.-прошепотів він, притискаючи мене до себе.

Серце буквально розривалось і я не могла дихати, аж так важко мені було поряд з ним. Все що я змогла - розчервонітись.

Моя пʼята точка була на кріслі між його ніг, а ноги звисали з одного коліна Райлі. Він поправив мою коротку сукню, аби ніхто не бачив моїх відкритих стегон. Я притулилась до його грудей і взяла попкорн, який мені передав Ділан.

-Дякую.

-Чим це ви були зайняті?-поцікавився Лукас, навіть не дивлячись на нас.

-У всіх подробицях переказать?-гаркнув Райлі.

Я зрозуміла, що ситуація між ними напружена. Брат досі не міг прийняти зізнання Райлі у їдальні.