30

Мене сіпнуло. Я швидко відкинула телефон, намагаючись поборотись з панічними ударами серця.

Не хотілось вірити, що він вимагатиме близькості, взамін на те, щоб лишити мене в спокої.

Це просто не вкладалось в голові.

Я раптом відчула такий самий страх і переляк, як в ту ніч. Огида розпливлась тілом і я яскраво відчула печіння в місцях, де Оден торкався мене.

Чому? Бо я й справді незаймана.

-Бембі, будь ласка.-почулось за дверима.

Райлі єдиний, хто досі не пішов.

На очі набілгли сльози.

Я боялась комусь розповідати про Одена бо він чітко дав зрозуміти, що на тому фото все не закінчиться. Але дуже хотіла захисту... аби хтось заховав мене в своїх обіймах, закрив від усього світу...

І чомусь вирішення усіх проблем тоді здалось мені саме таким:

Я побігла до дверей, швидко їх відімкнувши і кинулась на Райлі.

Він підхопив мене за талію, міцно притискаючи до себе, коли я обхопила його торс ногами, а шию руками.

Хантер ступив в кімнату, замкнувши за нами двері і я дозволила собі розплакатись.

-Бембі...-прошепотів він мені в вухо і внизу живота солодко потягло.

Я не знала, чому моє тіло так реагує на Райлі. Не знала як це контролювати, як з цим боротись. Здавалось, усі волосинки на моєму тілі стали дибки.

Він ступив до столу і посадив мене на нього.

-Не запитуй нічого. Не говори ні про що.-попросила я.-Якщо хочеш лишитись тут на ніч, забудь про все що сталось.-шепотіла я, крізь сльози.

Райлі вдивлявся мені в очі.

Вагався.

Думав, чи варто.

Боровся сам з собою. Не міг обрати: я чи він.

І все ж обрав мене.

Накинувся на мої губи жадібним поцілунком, різко смикнувши мої бедра на себе.

Я вліпилась в його бедра і відчула наскільки він цього хотів.

Тепер моє тіло знало, чого я хотіла - чого потребувала. Я посунула стегна по його стегнах і здригнулася, відчувши, як унизу живота щось сильно стиснулося.

Райлі легко стягнув з мене звичайну майку, в якій я ходила в кімнаті і я відчула жар його тіла.

Вершинки грудей занили, злегка

торкнувшись його грудей.

Я пискнула, притулившись до напруженої твердої плоті під тонкими шортами. Я хотіла... ні, потребувала його.

Його. Я хотіла його, а не просто стати незайманою.

Він із дивовижною силою підняв мене якраз достатньо, щоб однією рукою стягнути мої шорти і білизну.

Ще мить і я нахабно здерла з нього футболку, а потім він розібрався зі своїми шортами й боксерами.

Відчувши, як він торкається мого тіла знизу, гарячий і твердий, я тонко застогнала.

-Бляха...-видихнув Хантер, і його велике тіло здригнулось.

А тоді він заворушився знову - підняв мене одним плавним рухом і посунув мої стегна ближче до краю столу. Опустив мене на себе, глибоко проникнувши в мене всередину. Я здивовано скрикнула йому в шию: його стегна напружились і рвонули вгору.

Зігнувши пальці на ногах, я налягла вниз, наслідуючи його ритм.

Райлі потягнувся рукою вверх й узявся за моє волосся, притулившись чолом до мого чола. Залишаючись піді мною, він заворушився всім своїм прекрасним тілом у несамовитому ритмі. Все моє тіло застигло, а тоді в моїх жилах промайнула блискавка. Мʼязи стиснулися на ньому і судомилися. Мій крик змішався з його хриплим риком, а тим часом його стегна несамовито двигтіли, і він пішов за мною в дике, бездумне блаженство, що начисто зруйнувало моє тіло.

Мене поступово покинуло напруження, і мʼязи стали мʼякими.

Моя щока впала на тепле плече, і я сіла, заплющивши очі й неглибоко дихаючи, тим часом як Райлі міцно тулив мене до грудей, не прибираючи руки, що тримала мене за волосся на потилиці.

Райлі востаннє здригнувся і прошепотів:

-Бембі...

-Це насправді?-спитала я, не вірячи, що ми це зробили.

Такий глибокий чуттєвий порив, який мене огорнув в той момент, коли я подумала про свою невинність, справді міг призвести до такого?

Смарагдові цятки у Хантера в очах несамовито кружляли.

-Зараз нема нічого більш справжнього.

Не знаю, хто заворушився першим. Я. Він. Ми заворушились одночасно? Байдуже. Наші вуста зустрілись, і ми зійшлись, аж ніяк не обережно. Він узяв мене за потилицю, вчепився рукою у волосся. Я трималася за нього, вп'явшись пальцями у шкіру його пліч. Наш поцілунок був руйнівний, вимогливий і відвертий. Ми заявляли права одне на одного. Ми зіштовхувалися губами. Стикалися зубами. Ми несамовито обвивали одне одного руками, і наш поцілунок, наші обійми стали чимось геть інакшим. Його руки зїхали до моїх стегон, і він притягнув мене до себе. Тут я відчула, як він знову твердне, притулившись до мене.

-Ти потрібна мені.-застогнав мені в губи Райлі.-Потрібна, Бембі. І я вбʼю того, хто послав те фото.

-Припини, якщо плануєш лишитись.-прошепотіла я.

Райлі підняв мене зі столу, а тоді повернувся й умостив мене посеред ліжка. Його увага була нестримна і власницька. Всі мʼязи в моєму тілі напружилися. Коли він солодко провів долонею по моєму стегну, в мене мимоволі зігнулася нога. Я не могла відвести погляду від яскравого вогню його очей. Була просто заворожена ними - заворожена ним. Просунувши руку під мою талію, Райлі перевернув мене на живіт. Я на мить здивувалася. Спробувала підвестися, та він притулився гарячим тілом до моєї спини й штовхнув на жорстку ковдру.

Райлі обсипав мене поцілунками вздовж хребта, на стегнах і врешті дійшов до пʼятої точки. Я здригнулася.

-Якщо коли-небудь скажеш: «Поцілуй мене в дупу», згадай, що таке вже було.

Мої губи розімкнув несподіваний гортанний смішок.

-Не думаю, що це забуду.

-Добре.-він поставив мене на коліна й сильніше розсунув мені ноги одним стегном. Моїм тілом прокотився дрож приємного очікування.-Мене вистачить ненадовго.-застеріг він.-Але тебе теж.

Я не могла думати, не могла дихати, поки він однією рукою тримав мене за талію, а другою тримався за моє стегно. Хантер не ворушився. Мій пульс став гучним і частим.

-Райлі...-він увірвався в мене, і його імʼя закінчилося різким криком.