24

Ми з Еббі стояли в черзі в їдальні, коли вона теревенила щось про Лукаса.

-Якби ж він звернув на мене увагу...-почала дівчина і раптом ніби щось згадала.-Коли Лукас запросить мене на бал? Ти вже говорила з ним?-запитала дівчина і я підняла брови.

Її руде волосся було зібране у високий хвіст на маківці, а очі світились від рожевих блискіток. Буденна форма пасувала їй, як мені здалось. На мені вона виглядала в рази гірше.

Я згадала як попросила Еббі зберегти мою таємницю щодо відбитку губ Райлі на моїй шиї і вона попросила за це запрошення на бал від брата.

Чорт...

-Ні.-чесно зізналась я.-Пробач, та я не влаштую вам побачення.

Ці слова дались мені набагато легше ніж я очікувала. Еббі спинилась і вираз її обличчя трохи мене злякав.

-Ти обіцяла.-нагадала вона з вимогою в голосі.

Тон Реверс змінився. Він став погрозливим, тому я звела брови.

-Знаю, але не можу допомогти, Еббі. Вибач.-пояснила я, знизавши плечима. Еббі подалась вперед.

-А варто було б, Єво Вальдес.-відповіла подруга і пішла просто до столу брата.

Я не зрозуміла, що вона мала на увазі, та й чесно кажучи не дуже хотіла думати про це. Вона розсердилась і це зрозуміло. Та по правді я навіть не уявляла як можна піти на побачення коли вам його влаштовує інша людина. Це якось... дивно.

Я пішла слідом за Еббі, хоч і не хотіла сідати за той столик. Та в будь якому разі, Тоні сьогодні сидів поряд зі своїми хлопцями і лиш привітно нам помахав, тому вибору не було.

-Привіт, народ.-всміхнулась Еббі, сідаючи поряд з Гавіланом і Ділан одразу ж відкинувся на спинку стільчика.

-Хіба може бути аж такий гарний настрій під час підготовки до балу?-здивувався хлопець і Лукас пирснув.

Райлі пробіг по дівчині поглядом.

Я сіла між Еббі та Лукасом без вітань.

-А чому б мені не веселитись. Хіба ви не чули новину?-всміхнулась вона. Я нашорошила вуха, бо мені про якусь там новину вона не сказала. Або сказала по дорозі сюди, але я не почула, бо загрузла в думках.

-І що цікавого ти нам принесла, Реверс?-зацікавився Лукас, спершись ліктями на стіл. Еббі хитнула головою.

-О, дещо дуже цікаве, але моя інформація платна.

Вона безсоромно загравала з моїм братом, але я це ігнорувала. Намагалась вловити погляд Хантера, але він здавався якимсь відстороненим.

-І що ти хочеш, Реверс?-знуджено запитав Гавілан, підперши голову рукою.

-Побачення, Ділан.-відповіла вона і Гавілан підняв брови.

-Ну я завжди знав, що не байдужий тобі, але щоб на стільки.-всміхнувся він і закинув руку на її стільчик.

-Не з тобою, Гавілан.-скривилась вона.-З Вальдесом.

Еббі перевела погляд на Лукаса і той підняв один кутик губ.

Я хотіла обуритись. Нащо їй потрібно було просити мене про допомогу, коли вона й сама добре впоралась?

-Знаєш, я всеодно зацікавлений деким іншим.-відповів Ділан так, ніби його це не зачіпало. Еббі знову закотила очі, бо здається її не цікавила думка Гавілана.-Але, знаєш, з нею надто важко. Боюсь її брат знесе мені голову.

Райлі вирівнявся над столом, а з обличчя Лукаса зникла посмішка. Я не бачила подальшу реакцію брата, бо впʼялась очами в Хантера. Його жувалки грали, поки він вивчав поглядом свого друга. Ніби ніколи й не бачив рудого.

-Стулись, Гавілан, бо я відірву твого язика і засуну в дупу.-пригрозив Лукас і я вступилась.

-Може Ділан мені теж подобається. Ти завадиш моєму щастю? Це ж твій друг, ти маєш йому довіряти.-втрутилась я. Та не тому що це було правдою. І навіть не тому, що хотіла змусити Райлі ревнувати.

Я хотіла дізнатись, чи поступиться Лукас. Принаймні для того, щоб зрозуміти чи маю я якийсь шанс з Хантером... хоча не впевнена що він цього хоче.

Я впіймала погляд хлопця. Він звів брови і сильно штурхнув мене ногою під столом.

Що це?...

-Ні.-коротко відповів Лукас і це означало що більше жодних обговорень на цю тему.

-Ти такий нудний.-занив Ділан. Я відкинулась на спинку стільчика.

Тобто дозволу, щоб зустрічатись з кимсь з його друзів я не отримаю.

-Повернемось до минулої теми.-нагадала про себе Еббі і Лукас важко зітхнув.

-Чи достатньо важлива твоя інформація, щоб я витрачав час на побачення?-запитав він у дівчини і та всміхнулась.

-Більш чим.

-Гаразд.-розвів руками Лукас і Ділан засміявся.

-Оце вона обкрутила тебе.

Мене бентежило, що Райлі досі мовчить. Жодного слова.

-Завтра о сьомій?-запитала Еббі і брат кивнув.-Тільки не веди мене на прогулянку до цвинтаря. Мене там нудить.

-Досить умов.-гаркнув Лукас і Еббі засміялась.-То що там за новина?

Реверс вирівнялась і її рука раптом ковзнула до горловини моєї чорної кофтинки. Вона смикнула її вниз, показуючи усім відбиток губ Райлі і я навіть не встигла зреагувати. Оговталась, лише коли Лукас кинув на стіл прибори, а Ділан засвистів.

-Забери руки!-гаркнула я і відсахнулась. Еббі встала на ноги, але вже і так увага всіх студентів була прикута до нашого столу.

-Єва Вальдес знайшла собі хлопця!-вигукнула вона.-Хто ж насмілився порушити табу?

Натовп роздався свистом і шепотінням. Мої щоки спалахнули і я молилась просто зараз провалитись під землю.