22

Вже у вівторок ми з Еббі обідали в їдальні після того, як згрібали листя на всьому волейбольному майданчику.

Викладачі змушували нас прибирати територію перший поверх гуртожитку, щоб розпочати декорування до Осіннього балу.

Я не розуміла всіх маштабів цієї події, бо в жодній моїй школі такого не було. Тож просто мовчки виконувала всі вказівки.

-Швидше б уже цей бал пройшов. Підготовка забирає всі сили.-зітхнула Реверс, копирсаючись у салаті. Ніхто не попередив її, що там є горіхи, на які вона має жахливу алергію.

-Розкажи краще хто тебе запросив?-підперши підборіддя рукою, запитала я. Вона певно отримала купу пропозицій, та чомусь не вела про це розмов.

А між іншим, це зовсім не схоже на руденьку.

-Не питай. Мене покликав Грег та Дені. Не хочу йти з жодним з них.

-Чому?-не розуміла я.

-Ти їх бачила?-скривилась Еббі і я потисла плечима. Я і справді навіть гадки не мала хто це такі.-Он там Грег.-обережно хитнула головою Еббі, вказавши мені напрямок.-Біля вікна. В червоній футболці.

Хлопець міцної статури і чистої іспанської зовнішності колупався в своїй тарілці. Я не вважала його красенем, але він був симпатичним.

-Це знущання. Як він міг додуматись запросити мене.-зітхнула Реверс.

-А хто другий?-поцікавилась я і вона вказала пальцем мені за спину.

-Бачиш білявчика в сорочці? Це він.

Обʼєктивно оцінити зовнішність мені не вдалось, бо хлопець сидів до нас спиною.

-Ми ходимо разом на іспанську. Дені дуже розумний. І це мене дратує.

Я засміялась.

-Визначайся швидше, вже вівторок.-нагадала я і забирала її салат. На щастя, у мене немає алергії на горіхи.

-Я знаю, Єво, але ж я хочу піти з твоїм братом! Ти ж обіцяла!

Я важко зітхаю.

Вона хоче сказати щось ще, але раптом до нас підсідає Тоні. Його волосся мокре і ми відразу розуміємо, що він після тренування прийняв душ. Одні футболісти не беруть участі у підготовці балу через тренування. І це не чесно!

-Привіт.-каже він нам і ставить на стіл тацю.

-Як справи?-починає Еббі.

-Гірше нікуди. Тренер як з ланцюга зірвався.-каже хлопець і Ревес штовхає його ліктем убік. Він киває їй, але я не розумію їх дивних переглядів.

Вони кузени, тож може це щось, що стосується лише їх.

-Мені потрібно до моєї шафки!-вигукує Реверс.-Підемо, Єво!

-Я не доїла.-відповідаю я, але дівчина тягне мене за руку за собою.

-Побачимося пізніше, Єво!-кричить мені в слід Тоні і я лише махаю йому рукою.

-Та чому ти так поспішаєш?-не розумію я.

-Це невідкладно!

-Ще хвилину назад все було добре.-не розумію я.

Ми доходимо до моїх дверцят і Еббі нарешті залишає мене в спокої. Відходить до іншого ряду, а я ж користуюсь моментом, аби викласти з сумки підручники.

-Що там такого термінового?-запитую я у дівчини і попутно відкриваю свою шафку, але вона не встигає відповісти, тому що я скрикую.

З шафки на мене починають сипатися рожеві кульки, конфетті, блискітки і ще купа всього. Одна з кульок повільно починає підніматися і я хапаю її, щоб вона не полетіла під стелю.

На стрічці листівка.

-Що відбувається?-не розумію я, звівши брови.

Я невпевнено відкриваю рожевий конверт і нарешті до мене доходить. Це запрошення на бал.

Якесь дивне хвилювання та мурашки нещадно з'їдають мене. Я ще жодного разу не ходила на таке свято і тому вперше отримую таке неймовірно гарне запрошення.

Я обертаюсь і бачу, що Еббі, з задоволеною усмішкою, все знімає на телефон. У коридорі мало людей, всі в їдальні, але навіть ті, хто є, з особливим інтересом дивляться на мене.

Десь глибоко в середині я маю надію, що Лукас не підніме черговий скандал через це.

Зітхаю та відкриваю записку.

«Підеш зі мною на бал?»

                               -Тоні)

У мене перехоплює дух.

-Єво!-гукає мене подруга. Я повертаюся і вона махає головою, мовляв: Ну і?

Я секунду думаю і нарешті розумію, що маю відповісти.

Сумніви гризуть мене. Я мала якусь дурну надію отримати запрошення від декого іншого. Та байдуже. Він вже мав змогу мене запросити, але не зробив цього. Хоча б вчора, коли ми ховались в жіночому туалеті. Це було б не так романтично, але точно шалено. І я мабуть без вагань би погодилась.

Еббі починає шепотіти, що я повинна дати відповідь.

-Кажи в камеру.-хихикає вона.

-Так.-киваю я, неочікувано самій для себе. Чому я погодилась?

Еббі прибирає телефон і летить на мене з обіймами.

-Треба Тоні це показати, так?-запитую я, стоячи в цих кульках. До мене лише зараз доходить, що це той самий сюрприз, про який вона говорила вчора.

-Дурна, я вела трансляцію. Весь Детройд уже знає у кого було найкрасивіше запрошення та твоя відповідь.-сміється вона.

І я несподівано для самої себе я червонію. Напевно, Райлі теж це бачив...

-Сподіваюсь, Лукас не розцінюватиме це, як порушення табу.-мнусь я.

-Не чула щоб він забороняв запрошувати тебе на бал, чи приховувати його від тебе.-сміється Реверс і я полегшено зітхаю.