21

Я не змогла заснути вночі навіть на хвилину. Крутилась з одного боку на інший, не знаходячи собі місця.

Те повідомлення досі тримало мене в страху. Та це була не єдина причина з якої мої повіки так і не стулились.

Губи страшенно боліли ще кілька годин після поцілунку Райлі. Живіт скручувався у вузол щоразу, як я про нього згадувала і мене обдавало жаром.

Він смакував мною. Пив, неначе намагаючись втамувати спрагу. Справжню жагу. Його руки ненаситно блукали моїм тілом, очі палали, а той чистий чоловіч рик, що його він видав... це зводило мене з розуму і я просто не розуміла, як поясню йому що втекла.

Якщо він звичайно запитає про це...

Еббі щось говорила мені, коли ми спускались в їдальню, але я її не чула. Перекладала телефон з однієї руки в іншу, чекаючи дзвінка. Звичного вранішнього дзвінка, на який ніколи не відповім. Та його не було.

-Та ти чуєш взагалі?-запитала Еббі, коли ми вже тримали в руках таці з їжею.

Понеділок наповнив залу студентами, які белькотіли про вчорашні розваги під час гри в мафію. Хтось сонно пив свою каву, а хтось просто мовчки дивився в телефон.

-Пробач, я не виспалась. Що ти казала?-з винуватим виглядом відповіла я і подруга закотила очі.

-Кажу, що вже в пʼятницю буде осінній бал. Ми маємо обрати якісь сукні. Я маю чотири на вибір, підготувала їх ще влітку. Але не знаю яка більше пасує. Ти допоможеш мені?-повторила Еббі і я звела брови.

Загалом інформація щодо чотирьох суконь мене не дивувала, бо це ж Реверс. Вона певно привезла увесь свій гардероб в Детройд.

Більше мене цікавила інформація щодо балу. Я чула про нього один раз, коли пообіцяла Еббі, що Лукас її запросить.

-Що це за бал?-потисла плечима я.

-О ніііі!-протягнула вона.-Це вже смішно, Єво. Ти відстаєш від життя. Осінній бал. Як в школі. Ти не чула про таке?

Я похитала головою.

-В моїх школах такого не було, тож я мабуть не піду. Я й сукні підходящої не маю.

-Господи!-зітхнула вона.-Ти маєш піти. Тоні готує для тебе сюрприз.

Мої брови підскочили до верху.

-Що?

Еббі прикрила рота рукою. Вона бігала поглядом по їдальні, імовірно шукаючи привід для іншої теми і все ж його знайшла.

-Чула, Райлі порвав з Еммою.-заговорила Реверс і десь всередині мене щось йокнуло.-Як вона це переживе?

-Навіть не уявляю.-відповіла я, помітивши Райлі за столом брата. Він виглядав знудженим, ніби і зовсім не розумів що тут робить.

-Емма розраховувала піти з ним на бал, але всі знають, що Хантер туди не приходить.

Це мене зацікавило.

-Чому?-здивувалась я.

-Та хтозна.-потисла плечима Еббі.-Кажуть, в цей день він відпочиває від постійної уваги до себе.

Я закотила очі - це так зверхньо.

Хантер і справді іноді був зверхнім, але це здається тільки більше зацікавлювало.

-Ходімо вже.-фиркнула я.

Ми попрямували до столику брата і привітавшись з усіма, всілись поряд. Реверс одразу ж завела розмову з Лукасом, аби привернути його увагу.

Ми посварились, тож я спеціалтно поступилась їй місцем, щоб сісти подалі від брата.

Він вважав себе королем Детройду. Думає, що може так просто знущатись зі студентів прикриваючись тим, що захищає мене.

Та справа в тому, що я не вірю, буцімто всі настільки жорстокі, що тільки й шукають приводу аби посміятись над кимсь.

Та... тим не менш, плітки розходились швидко. Але це не означало нічого, крім того що студенти люблять усе обговорювати.

Я не хотіла вбачати у всіх небезпеку.

Тож, всівшись на вільне місце, я зрозуміла, що поруч Райлі.

Ділан засміявся від якоїсь фрази Еббі і Лукас перевів на неї погляд.

Мені не вдалось зануритись в їх розмову, бо телефон врешті видав ознаки життя.

Я поглянула на екран, який ховала під столом:

«Гадаєш можеш так просто ігнорувати мене, суко?»

Це повідомлення змусило мене сіпнутись.

Я відкинула телефон на стіл, склавши руки на грудях. Які вже розмови після такого?

Райлі штурхнув мене ногою під столом і показав пачку цигарок.

Я не вперше бачила як він палить. Тож, не здивувалась.

-Це допоможе трохи розслабитись.-прошепотів брюнет, аби ніхто з присутніх того не помітив і я зітхнула.

-Я не палю.-одними губами відповіла я.

Рука Хантера обережно прослизнула до мене і вмостилась на моєму стегні. Він трохи нахилився вперед і прошепотів:

-Я навчу, Бембі.

Що зі мною коїлось? Від чого це солодке відчуття потягування внизу живота?

-Гаразд.-погодилась я неочікувано сама для себе і Райлі в той самий момент встав. Всі звертули на нього увагу і він просто показав пачку цигарок.

Запитань щодо його відсутності більше не було.

Я почекала кілька хвилин і теж встала.

-Побачимось пізніше. Я маю зустрітись з викладачем.

-До зустрічі!-всміхнулась мені Еббі.

Я вийшла в коридор і наткнулась на Райлі, що чекав мене. Зробивши вигляд, ніби ми йдемо окремо, аби студенти не звертали на нас увагу, я попрямувала за хлопцем.

Він йшов, сунувши руки в кишені, прямісінько до туалету, обравши жіноче відділення.

Я здивовано підняла брови, коли він пропустив мене вперед.

Тут смерділо цигарками і травою, а ще змішаними жіночими парфумами.

Дівчат в кабінках не було.

Не дивно - всі на сніданку.

Райлі зачинив двері на застібку зсередини, аби ніхто не зайшов і пройшов до підвіконня, одразу підкуривши.

Я трохи повагалась і зробила кілька легких кроків.

-То чому ти вчора втекла?-почав розмову Райлі і я сіла на підвіконня, звісивши ноги. Ще недавно тут я прала його куртку, а потім ховалась з ним в одній з кабінок. А сьогодні вже разом з ним палю.

Хантер простягнув мені пачку і я дістала одну, чекаючи коли він її підкурить.

-Я не хотіла тікати.-зізналась я, опустивши очі.-Просто так склалось.

-Я маю повірити, що це не повʼязано з якимись дзвінками та смс?-засумнівався Райлі, торкнувшись рукою мого коліна. Він легенько натиснув на нього, аби я роздвинула ноги, щоб стати між них.