Розділ 20

На третій ранок нового навчального циклу маєток уже не нагадував місце, де раптово оголосили евакуацію. Усі більш-менш втягнулися. Торен більше не бігав коридорами в пошуках речей, які «точно лежали ось тут ще вчора». Навіть сніданок знову почав нагадувати нормальний сніданок, а не змагання, хто швидше проковтне їжу й добіжить до телепорту. Хоча без метушні, звісно, не обходилося. бГал сидів за столом із чашкою кави й переглядав свій розклад. Першим сьогодні стояла практична тактика з майстром Варденом. Гал затримав на рядку погляд. Після минулого заняття Варден цілком недвозначно дав зрозуміти, що стандартний бойовий курс Галу не потрібен. Зате тактика, контроль поля бою й робота з іншими магами — саме те, на що тепер збиралися робити основний акцент. Отже, сьогодні Варден уже міг почати виконувати обіцяне. І знаючи Вардена, навряд чи це означало довгу вступну лекцію.

— Гал, — Торен, який сидів навпроти, нахилився вперед. — У тебе теж сьогодні тактика?

Гал підняв очі.

— Теж?

— Ага. — Торен широко усміхнувся. — Нарешті.

— Що?

— Побачу як ти закриваєш предмет за п'ять хвилин.

Гал повільно поставив чашку.

— Я не закриваю предмети за п'ять хвилин.

За столом стало підозріло тихо. Рік, який саме наливав собі каву, навіть не повернувся.

— Звичайно, — сказав Торен. — То ж все вигадки.

— На бойовому занятті була інша ситуація.

— Саме тому я й хочу побачити повтор.

— Повтору не буде.

— Чому? Я пропустив найцікавіше. Приходить Гал на перше заняття, Варден вирішує подивитися, що він уміє, Гал щось там «трошки змішує»...

Рін уже почала сміятися.

— ...а потім виявляється, що предмет йому більше не потрібен.

Гал зітхнув.

— Я його не закрив за п'ять хвилин.

Рік нарешті повернувся.

— А за скільки?

Гал замовк. Торен переможно показав на нього ложкою.

— От!  Урок хоч до середини дійшов?

Гал задумався. Це була помилка. За столом засміялися.

— Все! — Торен задоволено відкинувся на спинку стільця. — Сьогодні я нікуди від тебе не відходжу.

— У нас просто один предмет.

— Саме так. Дуже зручний збіг.

— І що ти очікуєш побачити на тактиці?

— Не знаю. В цьому весь інтерес. — Торен почав загинати пальці. — Можеш рознести полігон. Можеш перемогти Вардена. Можеш випадково винайти нову тактичну школу. Можеш взагалі стати викладачем до кінця заняття.

— Останнє особливо ймовірно, — сухо додав Рік. — Досвід із підбору викладачів у нього вже є.

Гал подивився спочатку на одного, потім на другого.

— Я вас обох ненавиджу.

— Неправда, — спокійно сказала Ліані.

Гал перевів погляд на неї. Вона невинно продовжила їсти. Торен пирхнув.

— Навіть тут не підтримали.

— Бо нема в чому. — Спокійно додав Ельвар.

— Добре, — Торен підвівся. — Ходімо. Я хочу зайняти гарне місце.

— Це заняття, а не вистава.

— Побачимо.

До телепорту вони справді пішли разом. Решта компанії поступово розійшлася за власними справами, а Гал із Тореном опинилися поруч. Торен дорогою все ще був у підозріло гарному настрої.

— Ти справді прийшов на тактику вчитися? — запитав Гал.

— Звичайно.

— Не схоже.

— Я багатозадачний. Можу вчитися й дивитися, як ти ганьбиш систему освіти.

— Я нічого не ганьблю.

— Ти за два дні закрив бойовий курс і змінив викладача на іншому предметі. — Заперечив Торен.

— Це ніяк не пов'язано.

— Для тебе, можливо.

Вони ввійшли в телепортаційну залу. Коротке знайоме відчуття зміщення простору і замість маєтку навколо вже височіли стіни Академії. Тут життя вирувало на повну. За два дні навчання перша метушня трохи стихла, але Академія все одно залишалася Академією. Студенти поспішали на заняття, хтось просто посеред коридору сперечався над схемою, кілька молодших магів ледь не бігли до іншого корпусу.

Гал і Торен рушили до бойового крила.

— До речі, — сказав Торен, — а що Варден тобі взагалі сказав після того заняття?

— Що бойовий курс мені не потрібен.

— Це я чув.

— Що мені треба вчитися контролювати силу, працювати в групі й думати, куди бити.

— Останнє звучить корисно.

— Дуже смішно.

— Я серйозно. Після твого «трошки змішав стихії» питання «куди бити» стає важливішим за «чим бити».