Розділ 17

Ранок зустрів маєток звичним ароматом свіжозвареної кави й теплого хліба. Останні дні це стало майже традицією, хоч би хто коли прокинувся, а до сніданку всі так чи інакше збиралися за одним столом.

— Ну що, — потягнувся Торен. — Світлі тижні закінчилися.

— Завтра вже починається новий навчальний цикл, — кивнула Рін. — Якось швидко час пролетів.

— Це тому, що ми відпочивати якось не дуже вміємо, — усміхнулась Ліані.

— Авжеж, — підтримав Торен. — У нормальних студентів канікули це сон, прогулянки й ледарювання. У нас же древні храми, уламки, дивні мечі й Гал, який вирішив непритомніти посеред гір.

— Не спеціально, — спокійно відповів Гал, не відриваючись від чашки.

— Знаємо, — кивнув Рік. — Але наступного разу попереджай хоча б заздалегідь.

— Добре. Наступного разу скажу: «Через п'ять хвилин втрачу свідомість, будьте готові».

— Оце вже інша справа.

За столом пролунало кілька смішків. Мел, який саме доїв свій шматок м'яса, ліниво передав усім образ кота, що спить, розвалившись на купі книжок.

— Це Рін перед початком навчання, — одразу прокоментував Торен.

Рін фиркнула.

— Це неправда.

Мел незворушно додав ще один образ — тепер книжок стало вдвічі більше, а кіт майже повністю під ними сховався.

— От тепер схоже, — засміялася Ліані.

Навіть Гал усміхнувся. Коли сміх трохи стих, він поставив чашку на стіл.

— Після сніданку треба в академію.

— Записуватись? — уточнила Рін.

— Так. Сьогодні останній день.

— І добре, — сказала вона. — Мені ще половину книг отримувати. Я вчора список напрямків переглянула, там теорії буде більше, ніж минулого циклу.

— Добровільно, — похитав головою Торен. — От є люди.

— Не всі ж можуть вирішувати задачі силою. — Відповів Ельвар.

— Я нею й не вирішую.

— Зате дуже хочеш.

— Інколи.

— Часто, — поправив Рік.

Рін тільки переможно посміхнулася.

— Після канцелярії можемо одразу зайти в бібліотеку, — запропонував Гал. — Хто що замовлятиме, щоб потім окремо не бігати.

— Добра думка, — погодилась Ліані.

— А потім? — поцікавився Торен.

— Потім кожен уже своїми справами. До завтра ще є трохи часу.

— І це добре, — сказав Рік. — Бо з початком навчання часу різко стане менше. Особливо у вас.

— А у тебе? — Поцікавилась Кіра.

— А я, як завжди, буду робити вигляд, що нічого не контролюю.

— І всі навколо чомусь тобі повірять? — усміхнувся Гал.

— Ніхто не повірить. Але традицію треба підтримувати.

Сніданок неспішно добігав кінця. Допивали каву, доїдали пиріг, перекидалися короткими жартами. Попереду був звичайний день, без походів, без храмів і без битв. Треба було лише відвідати академію, остаточно визначитися з навчанням і підготуватися до нового циклу. І хоч усі чудово розуміли, що спокій довго не триватиме, сьогодні ніхто не поспішав його порушувати.

Телепорт, як завжди, зустрів коротким відчуттям тиску, і за мить компанія вже стояла в просторому залі Академії. Незважаючи на останній день світлих тижнів, тут уже було людно. Студенти поверталися після відпочинку, викладачі поспішали у своїх справах, десь носили нові навчальні матеріали, а коридорами знову розливався той особливий шум, який буває лише перед початком нового навчального циклу.

— От тепер це схоже на академію, — озирнувся Торен. — А то останні тижні ніби вимерли всі.

— Це ще не всі повернулися, — відповів Рік. — Завтра буде значно голосніше.

Спершу всі вирушили до канцелярії. Черга була великою, але рухалася швидко, працівники вже не перший рік переживали такі дні. Кожен по черзі підтверджував свої напрямки. Рін остаточно записалася на поглиблену теорію магічних структур, історію великих ритуалів і ще кілька дисциплін, від назв яких Торен почав позіхати ще на середині списку.

— Я навіть запам'ятовувати це не хочу, — чесно признався він.

— Саме тому ти туди й не записуєшся, — усміхнулася вона.

Торен обрав усе, що стосувалося практики, польової роботи й взаємодії бойових груп. Ліані доповнила свої цілительські курси кількома новими напрямками. Гал мовчки передав свій список. Працівник канцелярії лише швидко переглянув його, кивнув і зробив позначки.

— Демонологія? — не втримався він.

— Так.

Чоловік лише знизав плечима.

— Допуск є. Заперечень немає.

За кілька хвилин усе було завершено.

— І це все? — здивувався Торен.

— А ти чекав три години паперової тяганини? — запитав Рік.