Тіні за обрієм
Пролог
Східний кордон Імперії ніколи не був тихим. Там, де темно-сині хвилі океану розбиваються об скелі, майже щотижня з’являлися орки. Набіги — звична справа: човни, зроблені з грубих дощок, мотузки замість цвяхів, дикі крики і спроби захопити хоч клаптик землі, перш ніж гарнізон встигне відбити атаку.
Укріплення стояли вже багато років і навіть новачки знали: тривога з боку моря — це буденність, як ранковий підйом. Ніхто не дивувався, коли на обрії з’явилися вогники. Їх було не надто багато, десятків два човнів, та й ті завантажені швидше для розвідки, ніж для справжньої битви.
Капітан застави лише хмикнув:
— Знову пробують.
Лучники зайняли позиції, арбалети клацнули, і незабаром берег освітили перші вогняні стріли. Орки йшли вперед, голосно, з ревом, та швидко натикалися на стіну щитів і магічні печатки, виставлені ще на світанку. Бій тривав не довше години. Крики, дзенькіт металу, запах диму і крові, а потім знову все стихло.
До ранку залишилися тільки спалені уламки човнів, кілька тіл, які вже тягнули назад у море хвилі, та пара легкопоранених з боку гарнізону. Для прикордонників це був звичайний день. Ще одна відмітка в журналі застави.
А в іншій стороні, у глиб Імперії, ніхто й не здогадувався, що саме цього разу за рядовим набігом стояло щось більше.
#2383 в Фентезі
#381 в Бойове фентезі
Відредаговано: 21.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
