Тіні Хоріверду
♥︎♥︎♥︎
Вночі я бачу дивний сон. Не просто сон, а якесь видіння. Перед моїми очима постає місто, оповите туманом. Це не Хоріверд. Його назва лунає в моїй голові, наче відлуння: Моніт. І хтось кричить. Хтось благає про допомогу: «Рятуйте Моніт! Вони його беруть!»
Паніка пронизує мене до кісток.
Я прокидаюся в холодному поту. Серце шалено калатає. Сонячне світло потроху пробивається крізь вікно моєї кімнати. Я дивлюся на свою руку. На моєму зап'ясті, там, де шкіра була чистою, тепер видніється ледь помітна, але чітка спіраль. Та сама, яку я бачила на розбитих панелях машин.
В паніці хапаю телефон. Дзвоню Грею.
– Ти теж... бачив сон? – мій голос тремтить.
– Моніт. І спіраль. На руці, – його голос на тому кінці дроту звучить налякано, але водночас дивно рішуче.
Ми зустрічаємося біля річки, де ще вчора було болото, а тепер прозора, холодна вода. Грей показує мені свою руку. У нього також є спіраль. Вона сяє м’яким синім світлом, тоді як моя – зеленкуватим.
– Думаю, ми не просто люди, Лілеє, – каже Грей, його погляд звернений кудись за обрій. – Не просто ті, хто бачить. Тепер ми... частина цього.
Я дивлюся на свою спіраль, потім на Хоріверд, який повільно відновлюється. Місто прокинулося, але для нас із Греєм, це був лише початок. Ми не просто врятували Хоріверд. Ми були обрані для чогось більшого.
І Моніт чекає на нас.
#822 в Молодіжна проза
#465 в Містика/Жахи
Відредаговано: 02.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
