Глава 6

Джеймі прокинулася від тихого стуку у двері. Поки вона намагалася зібратися з думками, двері кімнати прочинилися, і на порозі з’явилася Елла — енергійна, як завжди, і з невимушеною усмішкою. Ден поїхав додому на вихідні, він завжди так робив, залишав її саму в єдині вихідні, коли вони дійсно могли побути разом. Тож її найкраща подруга вирішила цим скористатися. Їй не дуже подобався хлопець Джеймі. Тому зараз подруга стояла в дверях кімнати дівчини. 

Елла, як завжди, виглядала так, ніби вона випадково забігла до гуртожитку після марафону. Її світла футболка була злегка розтягнута, а на штанах виднілися кілька слідів кави, які, мабуть, вона пролила ще зранку. Волосся було зібране в хаотичний пучок, з якого вибивалися пасма, додаючи її образу якогось богемного хаосу. На ногах – старі кеди, які, здається, пережили не один похід на природу. 

— Ти що, досі в піжамі? — Елла театрально закотила очі, киваючи на піжаму з пандочками, яку сама ж подарувала Джеймі минулого року. — Так виглядають не студентки, а персонажі мультиків про поні! 

— Привіт, тобі теж доброго ранку, — Джеймі зиркнула на неї з ліжка, ледве ворухнувшись. — Зараз десята ранку, неділя. Це офіційний час для ледарювання. 

Елла підняла одну брову і подивилася на себе в дзеркало. 

— Ну що, як дві красуні, — хмикнула Елла, вказуючи на себе й Джеймі. — Я виглядаю як втікач із цирку, а ти як той, хто вирішив під час втечі ще й поспати. 

Джеймі не втрималася і пирхнула: 

— Твої штани з кавовими плямами кричать про те, що ти навіть зранку не змінила свій маршрут від кухні до дзеркала. 

— А твоя піжама з пандочками каже: «Привіт, я тут ночую, хоча й не мала!» — підколола Елла. 

— Ха-ха, дуже смішно, — буркнула Джеймі, натягуючи ковдру на голову. 

— Все, так далі не піде, — Елла рішуче здерла ковдру. — Джеймі, коли ми дозволяємо собі так ходити, то й хлопці в нас будуть відповідні. Тільки уяви: новий Ден — той самий, але з ще більшими амбіціями відкрити бізнес без грошей і роботи. 

— Не чіпай Дена. Хочеш, я зроблю собі зачіску, якщо це тебе втішить? 

— Ні, зачіска не врятує! Нам потрібен цілий план. 

Елла блискавично дістала телефон і відкрила нотатки. 

— Ми підемо на спір. 

— Знову твої авантюри, — зітхнула Джеймі. 

— Тепер щоразу, виходячи з дому, ми маємо виглядати ідеально. Гарний одяг, легкий макіяж, укладене волосся. Жодних піжам, хвостиків на голові чи замотаних шарфів «на швидку руку». 

— І для чого це все? — запитала Джеймі. 

— Щоб звикнути виглядати як королеви. А ставки такі: хто перша порушить правило, оплачує наш похід у кіно. 

— І це все? 

— Ні, ще програвша купує переможниці будь-який новий одяг, який та вибере. 

Ця частина зацікавила Джеймі, і вона трохи випросталася: 

— Ну, якщо мова йде про нову сукню… 

— Домовились? — Елла простягнула руку. 

Джеймі кивнула і потиснула руку подруги. 

— Почнемо завтра, — сказала вона, подумавши про всі свої улюблені спортивні штани. 

— Почнемо зараз! — вигукнула Елла, хапаючи Джеймі за руку і тягнучи її до дзеркала. — Вставай, красуне, я допоможу тобі почати це життя з чистого аркуша. 

Через годину, а може і дві, дівчата стояли перед великим, у весь ріст, стареньким дзеркалом в кімнаті. Елла кивала, захоплено оглядаючи результат своєї роботи: волосся Джеймі було розпущеним і красиво вкладеним, наче золото, воно виблискувало від променів сонця, яке ніжно випромінювало через вікно кімнати. На обличчі легкий макіяж, який підкреслив її зелені очі та молочну шкіру, а замість піжами — симпатична сукня червоного кольору з маленькими квіточками, яку Джеймі вже пів року ігнорувала. 

— Ну як? — запитала Джеймі. 

— Тепер ми виглядаємо як дві героїні романтичної комедії, а не документалки про виживання! — засміялася Елла. 

Сама ж Елла також виглядала зовсім інакше. Її темне волосся тепер спадало акуратними хвилями, а карі очі підкреслював легкий макіяж, вона не користувалась тональним кремом чи пудрою, її оливкова шкіра і так виглядала просто ідеально. Замість розтягнутої футболки й старих кедів вона обрала витончену джинсову сукню, трошки простору, але в міру, замість звичних їй кедів на ногах тепер були джинсові босоніжки на невеличких підборах. 

— І що далі? — запитала Джеймі. 

— Тепер ми йдемо в кафе, п’ємо каву, наче в нас розкішне життя, і збираємо захоплені погляди! 

Джеймі лише зітхнула, але погодилася. І саме з цього моменту їхній спір змінив більше, ніж вони могли собі уявити.