Глава 3

Минув тиждень із того дивного сну, і Джеймі майже про нього забула. Вона втягнулася у звичний ритм життя: навчання, робота, короткі години відпочинку. Сон здавався лише слабким відлунням у підсвідомості.

Цього вечора Джеймі разом із подругою Еллою вирушила до місцевого супермаркету, він подобався їм тим, що був найближче до гуртожитку. Елла, як завжди, розсипалася жартами, тримаючи в руках список продуктів, а Джеймі ледве встигала за її ентузіазмом.

– Так, нам ще потрібні яйця, молоко і щось до фільму, – бадьоро сказала Елла, кидаючи погляд на полиці. – Я піду до відділу з молочними, а ти поки подивись, чи є знижки на снеки.

Джеймі кивнула і рушила до стійки зі снеками. Вона переглядала полиці, вагаючись, чи брати чіпси чи шоколад, коли відчула сильний поштовх у спину.

– Ой! – вона зойкнула і, не встигнувши втриматися, впала прямо на підлогу, зачепивши кілька пачок зі снеками, які з гучним тріском посипалися вниз.

– О боже, я такий незграбний! Ви в порядку? – пролунав низький, трохи хрипкий голос. Незнайомець нахилився до неї, простягаючи руку.

– Я справді дуже вибачаюся. Давайте я допоможу.

Джеймі повела очима вгору і застигла. Хлопець мав русяве волосся, розсип веснянок на носі й неймовірні очі. Одне було кришталево блакитним, а друге — наполовину каре, наполовину блакитне, ніби в них перемішали небо й землю.

Він злегка посміхнувся, оголюючи рівні білі зуби, і рука, яку він простягав, виявилася такою сильною та водночас витонченою, що Джеймі відчула, як її серце пропустило удар.

– Дякую, я сама, – пробурмотіла вона, піднімаючись без сторонньої допомоги, хоча ноги трохи тремтіли.

Вона відчистила штани від уявного пилу, швидко кивнула й майже побігла геть, не озирнувшись на хлопця. Її щоки палали, а в голові панував хаос.

"Що це було?!" – думала вона, швидко переміщаючись між стелажами.

Вона так старанно уникала хлопця, що зрештою почала просто кружляти по супермаркету, вдивляючись у полиці, навіть не розуміючи, що на них лежить.

Раптом вона відчула руку на своєму плечі й здригнулася. Джеймі різко обернулася, думаючи, що це знову той хлопець, але натрапила на теплі карі очі Елли.

– Гей, чому ти тікаєш, як привид? Що сталося?

– Нічого, – поспішила відповісти Джеймі, опустивши погляд.

– Ага, звичайно. Ти виглядаєш так, ніби тільки що побачила привида. – Елла насупилася, але врешті знизала плечима. – Ну добре, мені ще треба за яйцями. Побачимось біля каси.

Елла знову зникла, залишивши Джеймі саму зі своїми думками. Це був той самий хлопець зі сну, вона не могла помилитися, тільки не з цими очима. Дівчина добре запам'ятала той погляд у сні. Джеймі зітхнула, відчуваючи, як хвиля сорому й хвилювання накриває її з головою. "Тепер він думає, що я якась дурепа, якщо він взагалі про мене думає" ця думка турбувала її. Вона машинально взяла з полиці пачку чіпсів і попрямувала до каси, намагаючись вгамувати калатання серця.