Розділ 4.Ті ,хто стоїть в тіні

Рада розпалася так само швидко, як і зібралася.Вовки розійшлися мовчки, але Еліра відчувала на собі їхні погляди — важкі, оцінювальні. Тут не було байдужих.Кожен уже зробив власні висновки.Рейнар повів її вузькою кам’яною стежкою вглиб лігва.Ти маєш розуміти, куди потрапила, — сказав він. — Вовки — не єдиний народ, але ми — найстаріший із тих, хто ще тримає рівновагу.Тоді поясни, — відповіла Еліра. — Бо поки що я бачу лише страх і недовіру.Він зупинився.Є п’ять кланів, — почав Рейнар. — Ікожен має свою роль.Він показав у бік найвищих скель.Клан Кам’яного Ікла. Воїни. Вони охороняють кордони і першими вступають у бій. Їхній ватажок має право кинути виклик навіть Раді.Далі — до лісової частини лігва.Клан Тіньового Лісу. Розвідники. Вони бачать те, чого інші не помічають. Саме вони першими відчули твій поклик Еліра насторожилась.— А ти? -Я з Клану Срібного Місяця, — відповів він. — Ми зберігачі законів і легенд. Тих, що стосуються тебеВона ковтнула.І ще два?Клан Кривавого Кігтя —найнебезпечніші. Вони визнають лише силу.— І Клан Безіменних… — Рейнар замовк .Тих, кого вигнали. Або хто сам пішов у темряву.— Вони вороги? — тихо запитала Еліра Вони — проблема, — відповів він. —Але не єдина.Раптом повітря здригнулося.Звіддаля долинув різкий звук — не виття, не крик, а щось металеве,чужорідне.Рейнар напружився.Мисливці, — прошепотів він. — Люди, які вбивають перевертнів і продають їхні кістки та кров.У цей самий момент із тіні виринув вовк у людській подобі — поранений, із кров’ю на боці.Вони на кордоні! — хрипко вигукнув він. — І… з ними хтось інший.Первісні, — прошепотіла Еліра, навіть не розуміючи, звідки знає це слово.Рейнар різко подивився на неї.-Ти відчула? Вона кивнула.Її вивели на кам’яне коло, викладене древніми символами. Вовки стали навколо, утворивши замкнене кільце.Старійшина знову виступив уперед.— Перше випробування не обирають, — сказав він. — Воно приходить саме.Якщо ти справді кров місяця — ти вистоїш.-А якщо ні? — спитала Еліра.-Тоді ми не маємо права залишити тебе живою, — відповів він без емоцій.У коло ступила тінь.Вона не мала чіткої форми — лише темряву з палаючими очима. Первісна істота. Та, що живе між світами.Еліра відчула страх. Справжній.Але разом із ним — силу.Місяць зійшов з-за хмар, і срібне світло впало прямо на неї. Вона заплющила очі — і дозволила цьому світлу увійти.Коли вона їх відкрила, тінь відступила.А вовки — опустили голови.Перше випробування було пройдене.Але війна — лише починалась.