Тіні вовчого лігва

Розділ 1 .Кров місяця

Коли місяць дивиться у відповідь Ніч була неприродно тихою.Еліра стояла біля вікна, притулившись лобом до холодного скла, й дивилася на місяць. Він сьогодні здавався надто великим — важким, червоним, ніби хтось пролив кров просто на небо. У повітрі відчувалась напруга, така щільна, що її можна було майже торкнутися.— Це просто повний місяць… —прошепотіла вона, намагаючись заспокоїтись.Але серце билося надто швидко.Десь далеко, за мурами міста,пролунало виття. Довге, протяжне,сповнене болю й сили водночас. Еліра здригнулася. Вовки. Вони завжди трималися осторонь, але сьогодні їхні голоси звучали інакше — ніби кликали трималися осторонь, але сьогодні їхніРаптом у грудях спалахнуло пекуче тепло .Еліра схопилася за край підвіконня,намагаючись втриматися на ногах. Світ захитався, а перед очима спалахнулиобрази, яких вона ніколи не бачила:темний ліс, срібні очі в пітьмі, кров наземлі та голос…Ти прокинулась.— Ні… — видихнула вона, хитаючи головою. — Це неможливо.Її шкіра світилася блідим сріблом, а тінь на стіні більше не повторювала її рухів.Вона була іншою. Вищою.Небезпечнішою.За дверима почулися кроки.— Еліро! — гукнула мати. — Не відчиняйвікна. Сьогодні ніч Кривавого Місяця.Але було пізно.Місяць уже зробив свій вибір.Як тобі такий початок.

Уляна Абрамова

Подобається

#1607 в Фентезі
#380 в Міське фентезі
#313 в Бойове фентезі

У тексті є: несподівана зустріч, пізнання себе, кохання і доля життя наяву

Відредаговано: 31.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись