Тіні волі
ГЛАВА 18. ВОГОНЬ І КРОВ
Темна ніч. До комендатури під’їжджає селянський віз. У ньому — сіно, а під ним — Марко, Остап, Іван і ще троє.
Вартовий ліниво підходить, коли Іван (у свиті, зі згином у спині) бурмотить:
— Та привіз я їм буряків! З Черняхова... мерзнуть вони, як люди...
— Заходьте...
І в ту мить Остап вистрілює з тіні — перший. У вартового. Без вагань.
Починається хаос. Повстанці зриваються з воза, мов буря, і мчать усередину. Іван кидає димову шашку.
Марко вривається в підвал. Там — Катерина, прив'язана.
— Жива… — шепоче він.
— А Остап?.. — питає вона крізь сльози.
— Поруч. Наш син — вже не хлопець.
#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман
Відредаговано: 23.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
