Тіні волі
ГЛАВА 16. ЛІС, ЯКИЙ ДИХАЄ ПОВСТАННЯМ
Іван, Марко, Остап і ще кілька побратимів сидять біля вогнища. Остап уважно слухає розмови старших. Його очі — як у вовка. Вони не дитячі вже.
— У нього в селі укріплена комендатура, — каже Іван. — Але ми можемо увійти під виглядом селян. І забрати Катерину. Якщо вийде — підпалимо їхню документацію. Там і про повстання згадки, і про депортації.
Марко киває.
— Остап піде зі мною.
— Йому лише тринадцять! — заперечує хтось.
— Йому тринадцять років під тінню окупації. Він дозрів.
Остап піднімає голову:
— Я йду. За маму. За всіх.
#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман
Відредаговано: 23.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
