Тіні волі

ГЛАВА 14. СИН ПІД ПРИЦІЛОМ

Село Вільшанка.

Вечір. Остап повертається додому з порожнім мішком. У дворі — тиша. В хаті — темрява. Катерини немає. Марко в кутку, руки закривавлені — його били.

— Тату! — Остап кидається до нього.

— Вони прийшли... Данило... він знав, що я повернувся. Забрали матір...

Марко встає, похитуючись.

— Пора, синку. Ми не будемо більше мовчати.

— Що будемо робити?

— Те, що колись почали. Іван ще десь там, у лісі. Ми знайдемо його. Ми знову станемо тінню, що йде за ворогом.

Подобається

#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман

Відредаговано: 23.04.2025