Тіні волі
ГЛАВА 11. СЛІДИ НА СНІГУ
Україна, 1933 рік. Великий голод.
Поле біля села Вільшанки. Сніг лежить важким саваном.
Марко — тепер сивуватий, худий, у пошитій власноруч свитці — йде через поле з мішком. За ним — юнак 13 років, його син Остап. Вітер жене по дорозі сніжинки та запах смерті.
— Тату, а в місті справді є хліб?
— Є, — сухо каже Марко. — Але не для нас.
Вони доходять до хутора, де вмирає стара жінка.
Її останні слова:
— Хліб забрали… діти плачуть… а ті — ті, з Москви — сміються…
Марко стискає кулак. У його серці знову прокидається те, що спало роками: гнів.
#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман
Відредаговано: 23.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
