Тіні волі
ГЛАВА 10. БІЛЯ ЯБЛУНІ
Весна 1920 року.
Хата на березі Ірпеня. Квітне яблуня.
Марко стоїть на ґанку. Руку тримає в пов’язці. Катерина підходить до нього. Вони мовчать — слова зайві.
— Лукаш загинув як герой, — каже Іван, виходячи з хати. — Але ми ще не перемогли. Попереду — довга дорога.
Марко бере Катерину за руку.
— Але тепер ми разом. І в кожному нашому кроці — тінь тих, хто мріяв про волю. Вони не пішли — вони живуть у нас.
А над Ірпенем цвітуть яблуні. І вітер несе пісню… не про смерть, а про надію.
#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман
Відредаговано: 23.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
