Тіні волі

ГЛАВА 8. ВТЕЧА ЧЕРЕЗ ТІНІ

Ніч. Тривожні тіні на стінах Липківської в’язниці.
Катерина веде Івана та Лукаша вузькими коридорами. Попереду — камера 11. Ключі тремтять у її руках.

Вона відкриває двері. Марко підводить голову. Обличчя схудле, але очі — живі. Коли він бачить її, здається, що час зупиняється.

— Ти… Ти справді тут?

— Я прийшла за тобою, — шепоче Катерина. — Але часу мало.

Лукаш передає йому форму охоронця.

Та коли вони майже вибираються, позаду лунає голос:

— Далі не пройдете.

Данило стоїть на сходах, пістолет у руці. За ним — кілька бійців. Катерина інстинктивно прикриває Марка.

— Відійди, Чорний! — кричить Іван, піднімаючи зброю.

— Ти вистрілиш, Іване? У мене? Колись ми були в одному курені.

— Тепер ти ворог, — Іван натискає на курок.

Постріл. Данило падає, поранений у плече.

Вмикається тривога. Сирени, крики. Втікачі прориваються через підземелля. Лукаш кидає димову шашку.