Тіні волі

ГЛАВА 3. ДАНИЛО ЧОРНИЙ

Київ.
Палац Губернатора, тепер штаб більшовиків. Данило стоїть біля дзеркала, розглядаючи нову форму. Його погляд — крижаний. До нього заходить молодший комісар.

— Товаришу Чорний, полонених з-під Фастова допитано. Один — мовчить. Каже, що воював не за Петлюру, а за Україну.

— За Україну… — Данило насмішкувато хмикнув. — У нас тепер інша Україна. Радянська. Зі столицею в Москві.

— Його звати Марко Борецький.

Данило здригнувся. Його очі стали темні, як ніч.

— Не чіпайте його… поки що.

Марина Вітер

Подобається

#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман

У тексті є: кохання і драма, зрада, боротьба

Відредаговано: 23.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись