Тіні волі
ГЛАВА 1. ПІСЛЯ БИТВИ
Село під Києвом.
Хата вкрита інеєм. У вікні тьмяне світло лампи. Всередині — дівчина з чорними, як ніч, косами — Катерина, 22 роки. Її пальці тримтять, коли вона зашиває розірваний прапор — синьо-жовтий. Біля печі старий дід — Панас, колишній січовий стрілець.
— Катрусю… — він тихо говорить. — Ти знаєш, що за цей прапор тебе можуть розстріляти.
— І за мовчання душу втратиш, діду. Ми не народилися, щоб жити на колінах.
У двері стукають. Вона ховає прапор. До хати заходить Іван, вояк у формі армії УНР, втомлений, з раною на руці. Їхній погляд — мов спалах.
— Прийшов… — прошепотіла Катерина. — Я чекала.
— А я думав, тебе вже забрали. Кажуть, червоні сьогодні були тут.
Дід важко піднімається:
— Їм не Україна потрібна — їм влада. А ми — тіні. Тіні волі.
#1719 в Сучасна проза
#217 в Історичний роман
Відредаговано: 23.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
