Епілог

Ангеліна: 

Яскраве липневе сонце щедро заливало світлом затишну університетську бібліотеку. Я сиділа біля великого вікна, гортаючи сторінки нової книги про міфи та легенди Карпатського краю. Поруч, як завжди, крутилася Катя, яка з цікавістю заглядала мені через плече і паралельно доїдала фісташкове морозиво.

— Ну що, Гелю, не віриться, що минув цілий рік з нашої шаленої поїздки на Прут? — Катя хитро штовхнула мене ліктем. — Дивлюся на тебе і думаю: яка ж я все-таки геніальна подруга! Якби я тоді не підмовила тебе плести ті вінки з кульбаб, сиділа б ти зараз сама над своїми конспектами.

Я лише тихо рассміялася, закриваючи книгу. Вона мала повну правду. Той день змінив абсолютно все.

За цей рік я навчилася помічати магію у найпростіших речах: у шелесті листя під вітром, у ранковому тумані над річкою та в кумедних звичках наших домашніх тварин. Але найголовніше диво чекало на мене щодня після занять.

Двері бібліотеки тихо прочинилися, і всередину увійшов високий чоловік у легкій літній сорочці з підкоченими рукавами. Артур Сергійович — хоча тепер, поза стінами університету, я називала його просто Артуром — упевнено попрямував до нашого столика. Суворі окуляри більше не здавалися мені холодними; я знала, скільки тепла й турботи ховається за ними.

Катя миттєво підхопила свою сумку, задоволено підмигнула мені й швиденько помахала рукою:

— О, а ось і твій головний співавтор твого щастя прийшов! Добре, я побігла, у мене там ще купа планів на це літо. Бувайте!

Артур з посмішкою провів Катю поглядом і сів на стілець поруч зі мною, опустивши на стіл великий красивий блокнот у шкіряній обкладинці та склянку моєї улюбленої прохолодної води.

— Ну що, моя Провіднице у світ казок? — тихо промовив він, беручи мою долоню у свою — таку ж гарячу й надійну, як і тієї купальської ніч. — Готова писати нові розділи нашої історії? Сьогодні ввечері знову липень, і туман над річкою обіцяє бути казковим.

— Готова, — посміхнулася я, дивлячись на нього. — Тільки цього разу ми не будемо шукати квітку папороті. Ми її вже знайшли.

Я відкрила свій блокнот. На першій сторінці, поруч із засушеним вогняним листочком, який досі зберігав аромат літнього лугу, красувався заголовок нашої нової спільної книги. Книги про те, що справжня магія — це не міфи з підручників, а вміння кохати, вірити в дива і тримати за руку ту саму, твою людину.