Розділ 1

Ангеліна : 

— Ангеліно, ну не будь ти такою занудою! На дворі липень, сонце смажить так, що мізки плавляться, а ти знову зарилася у свої конспекти! — Катя без церемоній залетіла до моєї кімнати, тримаючи в руках два величезні стаканчики з полуничним морозивом.

Я навіть не підняла голови від товстенного підручника з давньої історії та фольклору.

— Катю, якщо я завтра не здам цей залік, моє літо закінчиться, так і не розпочавшись. Ти ж знаєш, який Артур Сергійович суворий. Він наскрізь бачить, якщо хтось не довчив бодай одну тему. Для нього наші традиції й міфи — це святе, а я вчора переплутала духів лісу з духами води! Він так подивився на мене крізь свої окуляри, що мені захотілося крізь землю провалитися.

Катя пирхнула, сідаючи на краєчок мого ліжка й протягуючи мені морозиво, яке вже починало танути.

— Та твій Артур Сергійович просто ходяча енциклопедія без краплі романтики! Такий молодий, красивий, а бурчить, як старий дідусь. І взагалі, найкращий спосіб вивчити фольклор — це побачити його на власні очі.

Я нарешті закрила підручник і з підозрою поглянула на свою колишню однокласницю, а тепер — однокурсницю. Коли у Каті з'являвся такий хитрий блиск в очах, це означало лише одне: вона вигадала чергову шалену пригоду.

— Що ти вже задумала? — примружилася я, беручи прохолодні ласощі.

— Короче! — Катя задоволено заплескала в долоні. — Сьогодні ввечері — ніч на Івана Купала. Найсправжнісінька, магічна ніч! За містом, біля річки Прут, влаштовують величезне святкування. Там будуть вогнища, каруселі, купальські пісні... Ми сплетемо вінки, пустимо їх на воду, пограємо в купальські забави. Ти ж сама казала, що ні разу в житті не була на такому святі!

— Катю, яке святкування? — зітхнула я, хоча серце зрадницьки тьохнуло від цікавості. — Я не вірю в усі ці магічні штуки. Вінки, ворожіння, квітка папороті... Це просто красиві казки для приваблення туристів. Мені треба вчити конспекти.

— А я тебе й не питаю, віриш ти чи ні! — засміялася подруга, хапаючи мене за руку. — Ми їдемо! Мама твоя відпустила, бо я сказала, що ми йдемо в бібліотеку... Ну, майже в бібліотеку, тільки під відкритим небом! Збирайся, Гелю. Одягай свою найдовшу білу сукню. Ми пограємо у вінки, розвіємося, а завтра ти здаси свій залік на відмінно, от побачиш!

Я подивилася на розгорнуту сторінку підручника, де чорним по білому було написано: «За легендою, у Купальську ніч межа між світами зникає, і кожен може зустріти своє диво...»

— Ну добре, — здалася я, відчуваючи, як по тілу розливається хвилювання. — Але якщо я завалю іспит, ти сама будеш пояснювати Артуру Сергійовичу, чому замість підготовки я блукала лугами!

Я й гадки не мала, що суворий викладач з'явиться в моєму житті набагато раніше, ніж розпочнеться завтрашній іспит. І що ця ніч змусить мене повірити в те, що раніше здавалося лише казкою...