Загадкова зустріч

Після декількох днів невпинних зайнятостей і навіть пізньої праці в палаці, Марк нарешті знайшов хвилину, щоб прийти на своє місце. Злегка втомлений, він розслабився і сперся на дерево, спостерігаючи за тихим танцем гілок від вітру. Думки про Арету не покидали його навіть у ці хвилини відпочинку. Він відчував, як спогади про їхню зустріч переплітаються з його діловими завданнями і королівськими обов'язками. Навіть у спокої його розум не міг відпустити думки про ту таємничу дівчину, яка змусила його серце битися швидше.Хлопець , рішучий знайти дівчину , знову і знову приходив на місце під деревом, але дівчини ніде не було. Навіть якби він і хотів її знайти, він нічого про неї не знає, окрім її імені – Арета. В цей вечір він прийшов на місце, коли вже темніло.

Засліплений бажанням знайти її, Марк вирішив піти в ту саму стежку, де було видно останні її кроки. Проте, ліс був покритий густими тінями, і темрява сповнювала все навколо. Марк швидко втратив орієнтацію і заблудився в цій замкнутій місцині. Він почав розуміти, що його зацікавленість в дівчині привела його до цієї безвихідної ситуації, і тепер він сам на сам із темрявою.Він, опинившись у темряві лісу, відчув руку на своєму плечі і почув ніжний голос Арети, що шепотів йому:

 «Я чекала, що ти прийдеш. Я знаю, ти думав про мене.»

 Його серце загальмувало від несподіванки, ледь не втратив свідомість. Однак, раптом повернувшись назад, Марк бачив лише порожнечу – нікого не було. Заповнений хвилюванням і змішаним з переляку, Марк подумав, що це можливо були лише галюцинації, спричинені його прагненням знайти Арету. Зібравшись з думок, він вирішив, що йому потрібно шукати вихід з цього лісу.

Марк, крокуючи далі, раптово зашпортався та впав. Піднімаючись, він повільно відтерся і підняв голову, але його очі враз стали свідками силуету, який в мить зник у темряві. Наповнений страхом, Марк розмірковував, чи це справді сталося, чи це лише його уявлення. Хлопець замітив, що потрапив між чотирма стежками, і здавалося, що стоїть у самому центрі. Його серце билося так швидко, що важко було відділити реальність від фантазії. Він уважно оглядав кожну стежку, намагаючись зрозуміти, куди веде кожна з них. Але на кожній стежці він помічав той самий загадковий силует, який знаходиться в кожній з стежок ,та приближаються до нього. Марк, зламаний і втомлений, раптово впадає в обморок, а його свідомість розтрощується на межі мрій і реальності. Через напівзакриті очі він запитує: «Що ти таке ?» Відгукуючись на його слова, загадковий силует відповідає: «Я твоє кохання, якого не збутися тобі .»

Тим часом король Орест, побачивши, що сина давно немає, невтішно занепокоєний, вирішує негайно вирушити на пошуки. Він відправляє слуг на розшукування та вирішує сам приєднатися до них. Під час пошуків у лісі, слуги находять хлопця лежачого на стежці…

Наступного ранку Марк прокидається зі спокійними думками і відчуттям свіжості. Він встає з ліжка і підходить до умивальника, щоб вимити лице. Піднявши погляд, він помічає на своїй ключиці ніжний поцілунок. Але дивною була не просто самий поцілунок , але й відчуття, які цей «поцілунок « викликав – наче вогняні губи торкнулися його шкіри. Здивований і збентежений, Марк витирає це  але  відчуває легкий біль. «Ай, боляче… Що це таке?» - вигукує він, роздивляючись ключицю..Заплутаний у своїх думках, раптом згадує вчорашню таємничу зустріч у лісі. Чорний силует і незрозумілі слова повертаються до нього, і він відчуває, як серце знову починає битися швидше. «Це не могло бути справжнім…» - думає він, роздумуючи про те, що сталося вчора.

Під час роздумів Марк почув кроки у віддалі, і його увага спрямувалася на вхід у його кімнату. Король Орест увійшов, з послами, що шукали Марка. «Мій син, я дуже хвилювався, коли довго не бачив тебе. Чи все в порядку?» - затуркотів король з поглядом турботи. Марк підняв погляд і зітхнув з полегшенням, пояснюючи, що він відчуває себе добре, просто трохи заблукав у лісі. Загадкові події минулого дня знову спливали на поверхню його розуму, але він вирішив не розповідати батькові про них наразі. «Все в порядку, батьку, я просто потребував трошки часу для самотньої прогулянки,» - відповів Марк, і король здивовано покивнув головою, приймаючи його відповідь. Марк відчував, що дорогоцінний час нарешті настав, і він повертається до своїх думок про загадковий силует з лісу, але цього разу з рішучістю розкрити таємницю.