Розділ 1

Шторм перед світанком, або Як посваритися з найманими вбивцями до засмаги

Нічне повітря над Нью-Йорком мало особливий, металевий смак. Воно було просякнуте вогкістю Атлантики, запахом паленого мастила з портових доків і тим прихованим, майже фізично відчутним напруженням, яке завжди буває перед великою бурею. Осінній дощ стікав по затемнених панорамних вікнах елітної резиденції Соренто на Лонг-Айленді, розмиваючи вогні далеких автомобільних трас у криваві розводи. Проте всередині величезного будинку ніхто не спав, що абсолютно не заважало двом його мешканцям вести вкрай важливі філософські дискусії на тему того, чи варто купувати броньовану кавоварку.

Після отримання зашифрованої телеграми з Цюриха та активації протоколу європейської «Тіньової Ради» вся імперія перейшла в режим максимального воєнного стану. На моніторах підземного командного пункту безперервно блимали десятки червоних та зелених індикаторів. Периметр резиденції контролювали найкращі бійці Марко, які з таким завзяттям протирали свої штурмові гвинтівки, що вони блищали краще за діаманти в короні, а важкі броньовані ворота були заблоковані за допомогою новітніх систем електронного захисту. «Чистильники» Ради вже перетнули океан, і тепер очікування їхнього першого удару висіло в повітрі важкою, задушливою хмарою. За винятком кухні, де Марко намагався пояснити кухарю, чому італійська лазанья не повинна містити сліди кулеметного мастила.

Кіра стояла біля темного скла у своїй кімнаті на другому поверсі, схрестивши руки на грудях. На ній був щільний чорний гольф із високим коміром і практичні штани вільного крою, а на поясі, у спеціальній прихованій кобурі, за звичкою знаходився її вірний компактний Walther PPK. Вона не відчувала паніки чи параноїдального страху — лише ту саму холодну, кристально чисту зосередженість, яку відчуває досвідчений кардіохірург за секунду до того, як розрізати скальпелем скам'янілу тканину серця, коли кожне биття пульсу пацієнта може бути останнім. Вона знала правила цієї гри краще, ніж будь-хто інший, хоча зараз її найбільше хвилювало зовсім не те, чи прорвуться європейські кілери через периметр, а те, чи встигнуть її улюблені шовкові халати висохнути до ранку після того, як Лоренцо влаштував у пральні чергову демонстрацію переваги балістичного нейлону над прасувальною дошкою.

Ділячись своїми думками з тишею, вона навіть не здригнулася, коли важкі дубові двері кімнати безшумно відчинилися.

Лоренцо зайшов усередину, повільно знімаючи з могутніх плечей важкий чорний плащ, на якому виблискували холодні краплі нічного дощу. У його руках не було зброї, але кожен його рух випромінював ту небезпечну, хижацьку міць людини, яка звикла самотужки тримати в своїх руках ціле місто. Щойно його темні, сталеві очі знайшли Кіру в напівтемряві кімнати, суворе, закам'яніле обличчя мафіозного боса зразу пом'якшилося, поступаючись місцем тій глибокій, майже болісній прихильності, яку він дозволяв собі відчувати лише до неї однієї. Щоправда, зараз цей погляд був трохи зіпсований крихітною плямою машинного мастила на щоці, яку він випадково заробив, особисто інспектуючи турель на даху.

— Ти знову стоїш біля вікна в цій темряві, mia cara, — його низький, оксамитовий голос пролунав у тиші кімнати, обволікаючи її з ніг до голови. Він зробив кілька кроків уперед, оминаючи м'який килим, і обережно обійняв її за плечі зі спини, притискаючи до своїх міцних, надійно захищених грудей. — Зараз не час і не місце підставлятися під можливі кулі чи заглядати в чужі дзеркала. Периметр нестабільний, а Марко знову забив усі холодильники патронами замість моєї улюбленої моцарели.

Кіра злегка відкинула голову назад, спираючись потилицею на його тепле плече, і на мить заплющила очі, вдихаючи його унікальний запах — терпкий тютюн, дорогий парфум із нотками кедра та чисту свіжість нічного шторму, злегка приправлену ароматом збройового балістолу.

— Я не ховаюся від них, Лоренцо, — її голос звучів рівно, спокійно і сповнедено непохитної внутрішньої сили, хоча в куточках губ уже грала легка, лукава посмішка. — Я просто намагаюся зрозуміти їхню логіку. Скажи мені, мій грозний босе, якщо ці європейські «Чистильники» такі професіонали, чому їхній передовий загін складається з людей, які залишають сліди дешевого парфуму в радіусі трьох кілометрів і паркуються на місцях для інвалідів біля нашого улюбленого супермаркету? Це не професіоналізм. Це кримінальний гастрономічний туризм.

Лоренцо злегка нахилився, торкаючись м'якими губами її шиї у чутливому місці за вухом, від чого по всьому тілу Кіри пробігли гарячі, приємні мурашки, хоча її розум залишався крижаним і сфокусованим.

— Можливо, європейці просто дуже сумують за нашою неймовірною американською гостинністю, — тихо й з усмішкою відповів він, не відпускаючи її з обіймів, а лише міцніше притискаючи до себе, ніби намагаючись захистити від усього світу. — Але якщо серйозно, Кіро, я зроблю все, щоб вони навіть не подивилися в твій бік. Твоє завдання — оперувати людські серця, а не розривати їх на шматки за допомогою крупнокаліберних кулеметів. Хоча, мушу визнати, коли ти стріляєш на аеродромі, у мене чомусь починає шалено битися пульс, і не тільки. Це професійна кардіологічна патологія чи ти просто зводиш мене з розуму?

— Це називається хорошим впливом гарного хірурга на занадто зарозумілого мафіозі, — Кіра повільно повернула голову, дивлячись йому просто в очі з такою інтенсивністю, що в темряві кімнати здавалося, ніби між ними проскакують іскри високої напруги. Вона обережно підняла руку і великим пальцем витерла ту саму пляму мастила з його щоки, ніжно дивлячись на те, як він мружить свої хижі очі від задоволення. — Вони думають, що ми — проста здобич, яку можна вистежити у власній клітці. Вони не розуміють, що ми самі народилися в цій клітці із темряви. Ми виросли на її правилах, розірвали їхні закони і навчилися дихати під водою, коли нас намагалися потопити. А ще ми чудово вміємо рахувати чужі гроші і зривати їхні плани ще до того, як вони замовлять собі каву в аеропорту. Якщо вони хочуть війни на нашій землі, ми дамо їй такий смак, від якого їхні європейські куратори захлинуться власною кров'ю... і, мабуть, податуть у відставку через професійне вигорання.