Розділ 9

Наздожени мене

Яскраве сонце сліпило очі. Воно пробивалось крізь штори, які частково прикривали вікна. Сабіна потягнулась на ліжку і потягнула ковдру на голову, повністю зариваючись в ній. Мʼягка постіль ласкала шкіру. Її тепло зігрівало, зовсім не хотілося вставати. Тоді дівчина відчула зовсім інший запах постілі. Не квітковий, який звикла відчувати від свого прального порошку. Вона почала згадувати вчорашні події. Грей, вино, кошенята, а тоді…

— Чорт! - Дівчина різко зкинула з себе ковдру. - Цього не може бути! 
Вона поглянула на годинник. Стрілки вказували на десять сорок пʼять. Сабіна зіскочила з ліжка, вона досі була в свому спортивному костюмі. І тільки тоді вона помітила Грея який спав поруч. Він лежав без ковдри, в сорочці і штанах. Щоки спалахнули румянцем. 

В думках проносилось багато думок, але вона старалася відганяти їх. Вона знала, що нічого не могло бути між ними. 

— Я просто перебрала і заснула от і все. - Тоді коли вона взяла телефон то побачила чотири пропущених від Маргарет. 
Дівчина вийшла на кухню і набрала подругу. Почулось декілька довгих гудків і аж тоді прозвучав голос.

— Сабіна? Де тебе чорти носять?! - В голосі чулась тривога і злість.

— Пробач. Я проспала за півгодини буду на роботі.

— Півгодини? Ти знущаєшся?! В нас бенкет на тридцять людей ось-ось почнеться, гості вже почали приїжджати, а ти проспала?! 

— О ні… Прикрий мене, я постараюсь приїхати як можна раніше. 

— Я дуже на це сподіваюся. Тягни свою дупу сюди і як можна швидше. - Після цих слів Маргарет повісила трубку.

Сабіна важко видихнула. Біля її ніг вже терлась кішка, а збоку сиділи сонні кошенята. Дівчина ніжно посміхнулася і присіла щоб погладити їх.

— Добрий ранок.

Позаду почувся чоловічий голос. Сабіна здригнулась від неочікуваності. Обернувшись вона помітила Грея. Його волосся кумедно стирчало в різні боки, а сорочка вимнулась після сну.

— Голодна? - Його сонний голос звучав грубше ніж зазвичай. 
Сабіна підвелася.

— Пробач, але я поспішаю. Я мала вже бути на роботі, але проспала. - Вона винувато поглянула на нього.

— Давай я підвезу тебе. 

Спершу дівчина хотіла відмовитись, але розуміючи, що часу в неї обмаль вона погодилась. 
Грей швидко змінив одяг і вклав волосся. Спершу вони заїхали до дому Сабіни і коли дівчина одягла сорочку і піджак зі штанами, вони поїхали до ресторану.

Сидячи в машині Стівенс дивився як швидко йде Сабіна до ресторану. Він посміхнувся сам до себе і коли дівчина зникла з поля зору за дверима він рушив до дому. 
_________________

Волосся дівчина залишила розпущеним хоча це було не зовсім прийнятним, але часу збирати волосся зовсім не було. Завдяки Грею вони впоралися за пʼятнадцять хвилин. Якраз коли вже всі гості прибули. В дорозі Сабіна легко намалювала вії і обвела губи помадою, пудрою постаралась перекрити синяки під очима, щоб сховати втому. 

— Ну нарешті. - Як тільки вона увійшла почувся голос Маргарет. - Маєш щастя, ти вчасно. Всі гості вже прибули і піднялися на другий поверх. Я попросила їх зайняти свої місця і сказала що ти попала в пробку.

— Я твоя боржниця. - Сабіна з полегшенням видихнула. 
— З тебе вечеря і розповідь чому і як ти запізнилась. - Маргарет самовдоволено посміхнулась. 

Від згадки чому вона запізнилася пройшлись мурашки. Буде складно пояснити те що відбулось. Через минулі відносини дівчини, які закінчилися на не зовсім хорошій ноті, в неї давно не було інших відносин. Сабіна повністю поглинулась в себе і роботу.

— Гаразд. - Діватись було нікуди, Маргарет ітак дізнається те що їй потрібно. Так було завжди. 
______________________

Грей приїхав додому. Щось в середині наче лоскотало його. Посмішка не сходила з обличчя. Чи мало це означати, що це щось більше ніж просте спілкування? Хоча вони лише заснули поряд через алкоголь який бушував в їхній крові. Грей відчував як його тягнуло до цієї дівчини. Щось не видиме і не зовсім зрозуміле. 

Та як би там не було йому потрібно було розібратися з роботою. Сівши на диван у вітальні він взяв папку зі всіма даними які в нього були. Три особи, які на перший погляд зовсім не повʼязані між собою. То чому ж вони? Звичайний кухар, його дівчина і легкоатлетка, як вдалось вияснити Стівенсу. Боб Гудман, його наречена Лія Бакскет і Ребека Форд.

Грей вирішив пошукати дані про Ребеку. Знайти було їх не складно. Вона часто їздила на змагання з легкої атлетики від  збірної команди їхнього університету. І саме того вечора поверталась з тренування. Його зацікавила одна думка і він взяв телефон щоб набрати свого знайомого з поліції який теж був притчасний до цієї справи. 
Довго чекати не довелося. Після двох гудків одразу підняли слухавку.

— Слухаю Грей. - Його голос прозвучав привітно як й завжди. 
— Привіт Річі. Слухай мені потрібні деякі дані про Ребеку Форд. Ви ж перевіряли її телефон? Мені потрібно дізнатися з ким вона востаннє спілкувалася. І впринципі загальний доступ до її соцмереж. 

— Звісно перевіряли, але ми нічого такого не знайшли.

— Я хочу дещо перевірити. Тобі не буде складно зробити це для мене?

По той бік слухавки видався важкий видих. 

— Я можу це зробити.

— Тоді чекатиму, дякую Річі.

За декілька хвилин Грею прийшов файл. В ньому були всі коди доступу до соціальних мереж Ребеки. Електорона пошта теж була. Стівенс почав свої пошуки. Він заходив в переписки з різними людьми. Помітив, що Ребека була доволі привітною і соціальною дівчиною. Вона мала багато друзів. Часто викладала фотографії з різними людьми. То на пляжі, то на вечірці, подекуди в парку і в багатьох інших місцях. Здавалось так хотів би жити кожен. На всіх фото вона виглядала такою безтурботною. Були також фото зі змагань. Фото де вона з нагородами. Навіть не віриться що цієї усміхненої дівчини більше немає, хтось жорстоко забрав її життя і яскраве майбутнє. 
Продовжуючи листати фото він дійшов до однієї із фотографій з випускного в університеті. Також там були фото з іншими учнями. На одній з таких фотографій він помітив знайоме обличчя. Спершу Стівенс не міг повірити власним очам, але фото не обманювало. На екрані він помітив двох усміхнених дівчат. Це були Ребека і Лія Бакскет. 
По розглядавши ще декілька фотографій він помітив на загальному фото і Боба Гудмана. Вони всі в рядок стояли усміхнені тримаючи свої дипломи.  Всі три жертви були в одному університеті, ба більше в одній групі. Співпадіння? 
Цю деталь Грей вирішив записати.