Розділ 8

Частина пазлу

Грей їхав за кермом. Затори, які тягнулись трасою, були звичайним явищем для такої години. Та тепер, коли час наближвався до холодної осіні, з кожним днем все швидше темніло. Небо було похмурим і маленькі капельки злітали з неба, розбиваючись об лобове скло машини. Чоловік увімкнув свій олюблений плейлист виконавця Hozier. В салоні розійшлась приємна музика, Стівенс постукував пальцями по керму в ритм музиці і наспівував собі пошепки слова пісні. 

Детектив виїхав за місто, прямуючи до будинку Ріка Гудмана - брата Боба. Грей поки знав, що Рік був старшим братом в сім'ї, і що вони рано втратили батька.  З розслідування він також дізнався, що Рік не з'явився на опізнанні тіла і на похороні. Грея зацікавило це. Чому рідний брат не з'явився, щоб поховати молодшого?

Підїхавши до будинку, чоловік припаркувався і вийшовши з машини, рушив стежкою викладеної з маленьких цеглинок. Грей постукав в двері. Довго чекати не довелось, за дверима почувся тупіт ніжок. Коли двері відчинились, він побачив хлопчика на вигляд років девяти. 

— Ви до мого тата? - Хлопчик стояв в шортах і футболці, з босими ніжками. Він уважно розглядав детектива. Очі були широко відкриті, і сяяли блакиттю. Волосся було каштанове і неохайно вкладене. Короткі пасма неслухняно стирчали з різних боків.

Грей посміхнувся і присів опираючись на одне коліно. Не встиг він відповісти, як помітив дівчинку ззаду, на вигляд їй було років п'ять. Яскраво руде волосся завивалось в кучері. Очі також сяяли блакиттю, як і в її братика. Її зовнішність зачаровувала і однозначно привертала увагу. Дівчинка з цікавістю розглядала чоловіка.

— А як вас звати? - Прозвучав дзвінкий дівчачий голос.

Хлопчик незадоволено поглянув на сестричку.

— Міла, тато забороняє розмовляти з старшими незнайомцями! 

Дівчинка хмурячись поглянула на брата.

— Але ти ж розмовляєш! А я хочу познайомитися, тоді він не буде незнайомцем.

Детектив посміхнувся.

— Мене звати Грей і я прийшов поговорити з вашим татом. Зможете його закликати?

Міла посміхнулась йому у відповідь і побігла коридором, зникаючи в одній з кімнат. Повернулась вона швидко, тягнучи за руку чоловіка.

Грей підвівся помітивши Ріка. З обличчя швидко впала приємна усмішка. 

— Добрий день пане Рік. Мене звати Грей Стівенс - кримінальний детектив міської поліції штату Ню Джерсі - чоловік показав свій значок.

— Я б хотів поговорити про вашого брата.

Рік поглянув на своїх дітей, які стояли поруч. Він присів і ніжно попросив їх піти у свої кімнати. Знову підвівшись чоловік поглянув в очі детективу. Діти неохоче зчезли в одній з кімнат. 

— Проходьте в дім. - Рік розвернувся і пішов коридором проводжуючи свого гостя. 
Вони увійшли до вітальні. Кімната була просторою та світлою завдяки вікнам які від підлоги сягали стелі.  Біля стіни красувався темний шкіряний диван, поруч стояв скляний столик. Під ногами був приємно мʼякий і білий коврик.  На стіні висіла плазма, поруч були тумби з шухлядами. 

Рік рукою запросив присісти на диван. 

— Чаю чи кави? - з вічливості запитав чоловік. 
Грей заперечно похитав головою. 

—Ні, дякую. - Чоловік поклав папку на стіл, - Я хочу задати вам декілька запитань, ви не проти?

Рік сів навпроти детектива. Їх розʼєднював маленький скляний столик. Чоловік закинув ногу на ногу приймаючи зручну позу для себе. 

— Звичайно.

— Найголовніше, що мене цікавить, це те де ви були в середу два тижні тому о десятій та одинадцятій годині вечора? 

— Я був дома зі своєю дружиною та дітьми. В середу ми робимо собі вечір переглядів фільмів. - Рік знизив плечима. - Така маленька традиція. 
— Ваша дружина може підтвердити ваші слова? Чи можливо ще хтось?

— Так, звісно. - Рік дістав телефон, - Моя дружина на роботі, можу зателефонувати їй зараз і ви самі поставите своє запитання.

Чоловік набрав номер, зачекавши декілька нестерпно довгих гудків в слухавці почувся жіночий голос. 
 

— Кохана, в нас дома детектив і він хоче дещо в тебе перепитати. 

Через таку різкість жінка спершу розгубилася. Грей придставився і задав те ж саме запитання. Жінка відповіла так само. Не маючи  більше до неї запитань, він заспокоїв її і закінчив розмову. 

— Чи можу я поцікавитись для чого ви тут? 
— Вашого рідного брата вбили, а ви питаєте чому детектив у вас дома? 
Рік проігнорував це запитання і продовжив дивитись на чоловіка. В дверях він помітив своїх дітей, які заглядали у вітальню. 

— Що ж мене зацікавило чому ви не зʼявилися на похороні. Всі рахунки були заплачені вашою картко. Була ваша мати, так чому рідний брат не прийшов? 

Грей з цікавістю поглядав на чоловіка. Його лице було вкрите зморшками, на каштановому волоссі проступала сивина, очі були такими ж блакитними, як і в дітей. Він нахмурився. Йому явно було не довподоби згадувати минулі події. 
 

— Ми з Бобом ніколи не ладнали. Батько завжди любив його більше, а отже і заповіт він склав повністю на нього. Ні копійки не залишив. Хоча в мене вже тоді народився син, внучку на жаль він не встиг побачити. Сара, моя дружина, вже була на восьмому місяці, коли батько раптово помер через розрив тромбу. Боб помагав матері, проте ніколи не працював. Влаштовувався на підробіток хоча йому це було не потрібно. А потім знову тратив гроші на різні “розваги”. За декілька днів до його смерті ми остаточно розірвали стосунки через сварку. 

Рік замовк, поглянув на детектива. Грей сидів рівно схрестивши руки на грудях. 
 

— Ви можете продовжувати, - відповів Стівенс.

Рік знову потупив погляд на підлогу 

— Боб часто захоплювався азартними іграми, тому я подумав, що він комусь завинив багато гроше, і не віддавши їх вчасно його покарали. Я не хотів в це вірити, не хотів бачити його мертвим. Тому просто заплатив за все щоб допомогти матері. 
 

Грей записав собі частину про азартні ігри. Це могло дати якусь підказку. Ще посидівши так декілька хвилин, задаваючи питання, Стівенс підвівся і подякував Ріку за приділений час. Вони попрощалися і чоловік вийшов на двір. Глибоко вдихнувши прохолодного повітря, він рушив до машини. 
Стівенс вистукував пальцями по керму. Жодних конкретних зачіпок, лише мала надія на азартні ігри. Грей поглянув на бардачок, відкрив його і дістав звідти стару пачку сигарет. Вийнявши одну з них, детектив опустив вікно і прикурив сигарету. Перший затяг за довгий час дав про себе знати, горлом різко пройшла пекуча біль. Чоловік закашляв, але не зупинився.