Розділ 6

Пухнасте нещастя

Маргарет звернула увагу на те, що подруга дивиться в телефон і посміхається. Незрозумілий гнів запалився всередині. 

— Що ти робиш? - Вона сказала це більш агресивно ніж хотіла.

Сабіна здивовано поглянула на подругу. Заблокувала екран телефону і відклала його.

— Просто відписувала.

— Кому? - Вже м'якіше і з цікавістю сказала Маргарет.

Сабіна кашлянула прочищаючи горло. Легкий рум'янець з'явився в неї на щоках.

— Це той детектив. Питав чи може хтось взяти котиків бо він не зможе доглядати за ними.

Маргарет помітила, як змінилась її подруга, але вирішила не звертати на це уваги. Вона надпила каву і знову мовчки дивилась на свою чашку.

— Слухай... - Невпевнено озвалась Сабіна, - ми не дуже добре знали Боба. Він працював в нас не довго. Безперечно, він був чудовим хлопцем і співробітником, але ти якось занапто сильно відреагувала на те, що його більше немає.

Маргарет здивовано поглянула на неї і одразу відвела погляд. 

— Справа в тому, - дівчина говорила пошепки, - що він подобався мені.

Дівчина неочікувала такої відповіді. Тому спершу просто дивилась на подругу. Але таки наважилась продовжити розмову.

— Але ж в нього була дівчина. Точніше наречена.

— Знаю... Тому і мовчала про це. Думала мені перейде, але з ним було так комфортно. Дні на роботі стали не такими вже й поганими. Я зрадісю приходила на роботу.Думала можливо ми зможемо стати просто хорошими друзями. Боялась навіть легко виявити симпатію. Боялась спортити нашу дружбу, яка почала тільки з'являтися. Сабіна, я ніколи ще не відчувала, щоб мені так було добре з кимось. Він став для мене недосяжною мрією. Я була рада просто бачити його. А тепер Боба немає... І це так боляче, наче в мене забрали якусь частинку мене.

Сабіна мовчки дивилась на Маргарет, неочікувавши такої відповіді. Знаючи подругу тільки як холодну дівчину, яка ніколи не любила романтики.Вона хотіла сказати щось підбадьорливе, але в голову нічого не приходило. Маргарет підвелась.

— Я краще піду додому.

— Давай я підвезу тебе, - дівчина вже підвелась, але подруга зупинила її.

— Не потрібно. Я хочу пройтися і провітрити голову. - І перш ніж Сабіна встигла щось сказати, вона добавила - Наодинці.

Маргарет підвелась, взяла свою сумку і махнувши рукою на прощання мовчки вийшла з квартири.

________________________

Грей зайшов до квартири на руках з трьома котами. Запах був ненайприємніший від них. Він опустив їх на землю.

— Доведеться вас покупати.

Чоловік дістав телефон з кишені. Почав шукати найближчий зоомагазин, щоб купити все необхідне. Кішка ж тим часом ходила і обнюхувала коридор, кошенята ходили поряд.

Грей згадав останнє повідомлення Сабіни. Відкривши переписку з нею він замислився. Трохи почекавши, чоловік таки набрав текст і відправив. Поглянув на двох кошенят, які гралися між собою і як на диво доволі вільно себе почували. Довго чекати на відповідь не довелось. Він поглянув на екран телефону де висвітилось повідомлення дівчини.

"Залюбки допоможу".

Грей посміхнувся.

" Тоді можу заїхати за вами?".

"  Гаразд. Лише давай на ти " .

І після цього дівчина скинула адресу. Чоловік посміхнувся, поглянув знову на кошенят. Кішка сиділа збоку. Грей вирішив дати їм хочаб щось перекусити. Як тільки кішка з кошенятами поїли і лягли, чоловік вийшов з квартири.

____________________

Приїхавши на вказаний адрес Грей помітив дівчину. Проте тепер вона виглядала зовсім по іншому. Довге розпущене волосся темними локонами спадало по плечах. З класичного костюму вона переодяглась в звичайну довгу футболку і спортивні штани. В одній руці дівчина тримала вітрівку. В іншій тримала запалену цигарку. Густий дим розлітався біля неї. 

Чоловік вийшов з машини і махнув їй рукою в знак привітання. Сабіна посміхнулася і направилася в його сторону. 

— Не думала, що тобі так скоро знадобиться моя допомога. 

— Прозвучало це якось з насмішкою, - Грей вдихнув тютюнового диму і закашлявся. 

Сабіна засміялася. Присіла і затушила цигарку об асвальт, після чого викинула бичок в найближчий смітник.

— Що ж і в чому потрібна моя допомога?

— Потрібно купити все для котів і покупати їх. Запах від них ненайприємніший.

— Ну купити все це одна справа, а ось покупати, - дівчина замовкла.

— Думаю це не буде так складно.

Сабіна лише посміхнулась і пожала плечима.

— Хто знає? - Вона поглянула на машину, - я можу сісти спереді?

Грей кивнув. Не чекаючи, дівчина відчинила двері машини і сіла, прищіпивши ремінь безпеки.

Приїхавши в зоомагазин вони довго ходили по ньому. Шукаючи і підбираючи різні речі. Вони купили мисочки для кожного, а ще багато іграшок. Ініціатором була Сабіна. Здавалось вона скупляла всі речі які здавались їй милими. Взяли також різні корми і багато інших дрібниць які, як казала дівчина, були необхідними. Після годинної прогулянки магазином, вони таки вийшли до машини і закинули все в багажник.

— Знаєш я думав, що буде менше всіх цих речей.

— Ну ти ж не хочеш щоб вони померли в перший день прожиття в тебе.

Грей здивовано поглянув на дівчину і вона щиро засміялася знову. Чоловік і собі посміхнувся. 

Сабіна дорогою додому розказувала Грею, як доглядати за котами. Які коти були в неї і все тому потібне. Чоловік ж уважно слухав її не перебиваючи. 

_______________________

Детектив відчинив двері своєї квартири і на зустріч до них вибігла кішка, а за нею двоє її кошенят. Грей присів, поклав сумки і погладив кішку. Сабіна також присіла і простягнула руку. Одне з кошенят підбігло до неї і почало бавитися з її рукою. Дівчина ніжно посміхнулась.

— Такі милі. Де ти їх знайшов?

— Коли їхав до квартири Боба, в під'їзді. - Грей запнувся зрозумівши, що сказав лишнє.

Сабіна помітила цю реакцію і вирішила не розпитувати деталей. Проте настрій кудись одразу зник.