Роділ 1

Тіні завжди підкрадаються ззаду

Вітер тихо шелестів листями дерев. Розбивав важке повітря літніх ночей. Вулиці пустіли , вже перевалило за північ .

Боб повільно брів вулицею . Втомлено перебираючи ногами і дивлячись в телефон.

-- Де моя запальничка? - Хлопець вдарив руками по кишеннях і знайшов її в задньому кармані джинсів.

Він дістав цигарку і запалив її. Приємний дим розійшовся легенями , надаючи нових сил. На телефон прийшло сповіщення , видаючи тихенький писк . Висвітлилось маленьке повідомлення з позначкою : Лія♡

-- *Я чекаю тебе дома )* 

Боб посміхнувся відкриваючи переписку . На клавіатурі швидко набрав коротке *вже йду* і положив телефон знову в карман вітрівки . Продовжив йти , видихаючи дим.

Якесь дивне відчуття постійного нагляду заставило його зупинитися. Серце не природньо швидко почало стукати. Боб оглянувся - пусто . Пожавши плечима він продовжив рухатися в напрямку дому. 

________________

Крок за кроком . Вслід за хлопцем прямувала фігура . Тихо ,наче його власна тінь, вона прямувала на відстані . В руці блиснуло щось тонке і металеве , а подих прискорювався з кожною секундою , з кожним новим кроком

Було складно стримуватися коли те що потрібно так близько. Але в голові миготіла лиш одна думка : чекай , ще не час . 

_____________

Боб помітив тінь яка підкрадалася ззаду. Фігура ковиляла з одного боку в інший , то з'являлася зовсім близько то зникала. Він викинув окурок на асвальт , звільнивши руки , сховав їх в кишені.

-- Знову якись пяничка, - подумки промовив він, - чому цей район не може бути спокійним?

Він продовжив йти не оглядаючись . Повернув в провулок , яким завжди повертався, хоча він найбільш славився частими бійками і грабіжками  . Ліхтарі слабо освічували вуличку . В домах не горіло світло . Люди мирно відпочивали в своїх комфортних оселлях. Боб на якусь мить відчув заздрість.

-- Зараз б відпочивати дома , в теплому ліжку , а не повертатися пізно з роботи ,спізнишвись на останній трамвай , - копнувши камінь промимрив хлопець.

З кожною хвилиною він почав помічати , що тінь так і прямує за ним , тримаючись на відстані. Хлопець повернувся і помітив силует , повністю в чорному , з капішоном на голові і маскою, яка закривала пів обличчя . Руки в кишенях і тверда хода. Неприємні думки почали закрадатися в голову , але Боб пішов дальше.

Щоб відігнати тривогу , почав насвистувати якусь мелодію. Тілом покрилось тисячі "мурашок" , коли хлопець почув свист ззаду , копіюючи мелодію. Тіло стерпло і ноги не хотіли слухати . Боб знову озернувся , проте марно , обличчя так і не вдалось розгледіти. Крок пришвидшився і ззаду почулось теж саме . Тінь зменшила дистанцію , явно бажаючи приблизитись. 

Юнак спробував йти швидше , але дистанція так і не зменшувалася . Тінь підбиралася все ближче , простягаючи свої пазурі , намагаючись схопити . Боб глибоко вдихнув , розізлившись на себе , що дозволив страху опанувати себе. Ще один глибокий вдих - видих і він різко зупинився , озернувся . 

Перед очами спалахнуло щось яскраве. Не тільки осліпило, а й обпалило очі . Сильний біль розійшовся по обличчю. Боб закричав , закриваючи очі руками. Але рот йому різко закрили , ще одним різким рухом він відчув в животі щось гостре , а за цим різкий біль . Вдарили по ногах, заставивши його впасти на землю . Хлопець виплюнув тряпку яка залишила по собі неприємний смак в роті. Очі не можливо було розплющоти . Ще один удар і він вже лежав на асвальті скрутившись в клубок . Знову різкий біль , на цей раз в руці . А за ним знову опік . Хлопець застогнав від болю . 

-- Що відбувається? Як це можливо? Невже це кінець?.. - тисячі думок пролітало в голові , а опиратися не було сил. Біль пронизував до костей . На тілі знову і знову відчувалися нові опіки. Одяг прилипав до ран . На животі відчулося щось тепле. Боб приклав руку до футболки і відчув щось липке.

-- Кров, - промайнуло в голові.

Почувся тихий сміх . Хлопець заледве привідкрив очі і побачив як постать присіла поруч . Знову і знову прикладаючи вогник до його тіла , наче гралось ,раділо його безпомічі . 

Фігура зупинилася спостерігаючи, як юнак заледве дихав і корчився від болі. Після цього піднесло до вогника тонкий ніж ,  нагріваючи його . Піднесло до обличчя і провело по щоці , залишаючи тонку лінію з царапиною і опіком одночасно . 

Хлопець намагався кричати, але рот знову нагло закрили тряпкою. Прозвучала тиха мелодія . Це був телефон Боба. На екрані висвітилось ім'я Лія .

-- Невже це моя дівчинка? , - Сльози вийшли на очі, - пробач, я не повернусь...

Роздався хрускіт і мелодія зупинилася . Боб нерухомо лежав. Раптом біль відійшов на другий план . В голові лиш була постать молодої красивої дівчини . З довгим русим волоссям , круглим обличчям , голубими очима . Вона посміхалася йому і простягала руку . Кликала за собою і просила щоб  він не покидав її. 

Фігура продовжувала знущатися над хлопцем . Залишаючи все більше глибоких і важчих ран.Поспостерігала , щоб часом хлопець не підвівся. А тоді нагрівши тонке лезо, розрізала шию в вигляді хреста.

Тінь зникла , а Боб так і залишився лежати на дорозі . Та чи справді залишився він? Чи це було просто тіло в якому колись був хлопець?