Тіні уяви
Натягнута струна
У час цей – я мов натягнута струна:
В напруженості вічний я живу.
Вона – як гниюча болюча рана,
Забуть про себе не дає.
Катує ум, серце камнем тягне вниз.
Та я спокою не маю ні на мить:
Уранці прокидаюсь – і в паніку одразу.
Боюсь, коль вечором подумаю про завтра.
Та чи буде мить, коли струна послабне?
Коли розвіється свободно на вітру?
Коли думки відпустять і збагну,
Що турботами марно себе мучу?
Чи в бою у власнім згинути я мушу?
Струною грати музику чудну - плясати.
Плясати в відчаї і страху,
Як на ножах русалонька. Й мовчати.
А струна, на зло, все тягне й тягне.
Відпустити? - болем вернеться назад.
Та вона думки в клубок збирає кожну:
Збирає, пожинає. І бац! - лопнула струна...
06-07.04.2026
Відредаговано: 07.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
