Тіні уяви
***
Вечірнє сонце втомой дивиться у вікна
На дворі лиш тихий – рідний глас дітей.
Він пам'яттю лунає в цю спокійну мить.
В душі ж осіло все десь глибоко на дні –
Ніби осад той, що так давно униз все падав,
Та нині всі турботи, ніби, марні й нелогічні.
Сидиш й секунди лічиш у хвилині вічній,
Думаючи, що ця ж хвилина – то найліпший дар!
А думка – тиха і стрімка – в голові вспала́хне:
Що вже кінець. На цім життя кінчається –
Так спокійно, ніби пара в чашці чаю,
Що не повернеться до теплих вод духмяних.
Але хіба отак зупининиться воно?
Та ні, ще шлях довгий попереду чекає,
Мов на каченя старенька мама-качка,
Що безмовно жде в майбутне дальне.
14.03.2026
Відредаговано: 04.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
