В хаотичнім вальсі сніг танцює.
Тішиться. У танці грає.
Взлітає вгору. І мчиться вниз.
Ніби це якийсь каприз.
Ніби щось спіймати хоче!
Життя ж одне. А як іначе?
Все побачити, відчути.
І далі жити, жити, жити!
Серце хутче б'ється і колоче,
Кров у жилах в ритм тече.
І края мальовані мелькають –
Перед очима все минають.
Крижинки інші мов в бальнім залі:
Вальс, кадриль і все так далі.
Та ось життя кінець вже зустрічає,
І рукою перед лицем земля махає.
Ще взліт один стрімкий угору!
Бо не хочеться втонути в морі.
Та хіба колись бажання дійсне?
Не збудеться ніколи мрійне!
І ось політ свій сніг вершає –
Твердь земна давно уже чекає.
І дотик цей – холодний і самотній,
Крижинку в сон пускає довгий
Та алим кольором вкриває тільце,
Що в сні лежить мов у могильці.
21.02.2026
Відредаговано: 04.04.2026