"Портал в Тіні"

Канна не могла повірити своїм очам. Це було неможливо. Вона знову перевірила телефон, швидко перегортаючи повідомлення, але їх не було. Як і того папірця на підлозі. Здавалося, ніби нічого з того, що відбувалося, і не сталося. Тільки хаотичні думки в голові, що наростали, з кожним моментом ставали все більш і більш заплутаними.

Вона встала з ліжка і підійшла до вікна. За ним темніло, і хоча ще не було пізно, здавалося, що час зупинився. Весь будинок був наповнений тишею, яка буквально душила її. Якби хоча б був звук — може, це допомогло б розсіяти це відчуття. Та ні — тиша була всепоглинаючою.

У голові Канни крутилося безліч питань. Чому вона все ще відчуває, як хтось за нею спостерігає? І чи справді Кей — це просто випадкова частина всього цього, чи він має до цього відношення? Її пальці самі по собі натискали на екран телефона, і раптом, на мить, вона подумала, що побачить нове повідомлення від нього.

Але замість цього… екран почав темніти. З’явилися дивні смуги, які швидко пішли по всьому дисплею, ніби хтось, хто міг би маніпулювати всім цим, запустив якусь незрозумілу силу.

Канна відсахнулася від телефону, наче його екран міг відразу вибухнути. В її голові сплелися нові страхи, які додавали все більше туманності до ситуації. Можливо, це був сон? Але все було занадто реальним…

Знову подзвонив її телефон. Вона схопила його, в серці затамувавши подих. Знову повідомлення від Кея. Цього разу текст був дивним:

"Ти розумієш, що ти тепер в іншому світі? Тут, поруч, не все так, як ти звикла."

Канна нервово проковтнула, знову перевіряючи навколо кімнати. Тихо, холодно… І все темніше. Її руки тремтіли, але вона відчула, як страх почав потроху відступати, зміщуючись у глибше відчуття чогось невідомого, чогось, що не можна зрозуміти і контролювати.

Ще один дзвінок.

Тільки тепер — це не повідомлення. Вона швидко підняла слухавку.

— Привіт, Канно, — сказав холодний голос на іншому кінці лінії. — Ти готова дізнатися, що ти насправді бачиш навколо себе? Ти була обрана.

Мовчання. Пауза. Канна не могла вивести жодного слова. Її серце билося все сильніше.

— Ти повинна це прийняти, — продовжив той самий голос. — Ти не зможеш уникнути цього.

Телефон вимкнувся.

Канна залишилася в абсолютній темряві, а в її голові панував лише один хаотичний потік думок. Хтось був поруч, хтось, хто слідкував за нею. І тепер вона не могла зупинити те, що вже почалося.