"Погляд, що обіцяє тайну"

Канна ще довго сиділа на ліжку, обдумуючи все, що сталося. Її думки кружляли навколо дивного сну, тіні, загадкового світла та того хлопця… Хто він був? Чому його обличчя залишалося розмитим? Це міг бути Кей? Або Юкі? Чи, можливо, хтось інший?.. Вона зітхнула, розуміючи, що відповідей зараз не знайти.

Згадавши, що сьогодні мама сказала їй залишитися вдома, Канна відчула легке полегшення. Це означало, що їй не доведеться зустрічатися ні з Юкі, ні з Кейєм, ні з кимось іще, хто міг би її налякати або ще більше заплутати. Проте, бути самій удома теж не дуже хотілося…

Поглянувши на будильник, вона побачила, що зараз сьома ранку. Її мама, Сю Ан, зазвичай прокидалася о 7:30, щоб зібратися на роботу. Канна вирішила прикинутися, що спить, щоб мама не хвилювалася й не питала зайвого.

Через пів години вона почула, як двері м’яко відчинилися. Сю Ан зайшла в кімнату й тихо підійшла до ліжка. Канна відчула, як мама нахилилася, ніби хотіла поправити ковдру чи провести рукою по її волоссю. Потім жінка зітхнула й вийшла.

Почувши, як за мамою зачинилися двері, Канна розплющила очі. Вона залишилася одна.

Спочатку вона ще трохи полежала, прислухаючись до тиші будинку. Потім повільно підвелася, накинула халат і спустилася вниз. На кухні вона приготувала собі простий сніданок – тост із джемом і чашку гарячого чаю. Сівши за стіл, вона задумалася.

Її не полишало дивне відчуття. Таке враження, що хтось дивиться на неї…

Канна різко обернулася, але вікно на кухні виявилося порожнім. Вона похитала головою, відганяючи тривожні думки.

Після сніданку дівчина вийшла на заднє подвір’я, щоб трохи подихати свіжим повітрям. Повітря було прохолодним, і вона затремтіла, хоча сама не зрозуміла, чи це від холоду, чи від чогось іншого. Випадково піднявши голову, Канна помітила, що через два будинки на балконі стоїть Кей.

Він дивився прямо на неї.

Їхні погляди зустрілися. Щось у цьому погляді було… незрозуміле. Наче він її чекав. Наче він знав щось, чого вона не знала.

Але тривало це лише мить. Кей різко розвернувся й зник за дверима балкону.

Канна кліпнула очима. Що це зараз було? Чому він так дивився на неї? Вона навіть не встигла нічого сказати…

З раптовим відчуттям тривоги вона повернулася в будинок. І майже одразу її телефон завібрував.

Повідомлення.

Відправник: Кей.

"Ти теж це відчуваєш, правда?"