"Темні передвісники"

Канна цього ранку відчувала себе втомленою і роздратованою. Відсутність Айтани, яка завжди допомагала їй відволікатися від власних думок, обіцяла зробити цей день ще важчим.

Зайшовши до класу, вона помітила, як новенький Юкі дивиться на неї. Його погляд був настільки холодним, що у Канни побігли мурашки по шкірі. Вона швидко відвела очі, намагаючись не показати свого занепокоєння. Зібравши всю свою впевненість, дівчина пройшла повз нього і сіла на своє місце.

Сьогоднішній день у школі був важливим. Раз на рік вчителі обирали найрозумніших учнів для участі в математичній олімпіаді, і з їхнього класу вибрали Канну і Юкі.

Канна не здивувалася — вона давно знала про свій талант у математиці. Але увага Юкі до цієї події її насторожила. Він виглядав так, ніби ця новина його зовсім не радувала.

Юкі підвівся зі свого місця й упевнено підійшов до Канни. Його кроки були повільними, але рішучими. Зупинившись поруч, він нахилився до її вуха і прошепотів:

— Сподіваюся, ти готова до цієї олімпіади... і до всього, що може статися.

Його голос був тихим, але його тон змусив Канну відчути незрозумілий холод. Вона завмерла на місці, її серце пропустило удар.

Юкі вирівнявся, ще раз злегка кивнув, і повернувся на своє місце, ніби нічого не сталося.

Канна сиділа мовчки, дивлячись перед собою, намагаючись зрозуміти, що він мав на увазі. Його слова звучали як виклик або, можливо, навіть як попередження.

Її погляд ненароком ковзнув до вікна. Здавалося, що за вікном темніє швидше, ніж зазвичай. Ліс, який завжди виднівся з вікон школи, виглядав ще більш похмурим і непривітним.

Думки про ліс і слова Юкі змішалися в її голові, утворивши дивний коктейль страху й цікавості. Вона знала, що цей день не буде звичайним.

---