Таємничий шепіт лісу

---

Ла-ла-ла, ідучи після школи, співала вона. Дорогою додому дівчина завжди обирала короткий шлях через темний і глухий ліс. Ліс лякав, але водночас зачаровував своєю таємничістю.

Одного похмурого, скучного дня вона вирішила піти тією дорогою. Як тільки зробила перший крок у ліс, відчула щось дивне. Їй здалося, що до неї хтось доторкнувся. Мурашки побігли по тілу. Вона різко обернулася, але... нікого.

"Мабуть, здалося," — подумала дівчина й пішла далі. Але чим глибше вона заходила в ліс, тим сильніше було відчуття, що за нею стежать.

Раптом вона почула, як хтось покликав її:
— Гей!

Дівчина зупинилася, серце затріпотіло. Вона обернулася, але знову нікого.
— Це вже не смішно, виходьте! — крикнула вона, намагаючись приховати страх.

Ліс відповів лише шурхотом гілок, які хилив вітер.

— Хто тут? — знову спитала вона, але у відповідь була тиша.

І тут із-за дерев долинуло ледь чутне хихикання. Дівчина різко обернулася, але перед нею була тільки тінь, що промайнула між деревами. Паніка охопила її. Вона більше не думала про те, щоб вдавати сміливу.

Дівчина обернулася й побігла додому, чуючи, як щось чи хтось невидимий біжить за нею. Її дихання ставало важчим, серце калатало. Ось і край лісу!

Вибігши на освітлену дорогу, вона раптом зупинилася й озирнулася. Нікого. Лише тиша й спокійний шелест листя.

"Може, це все вигадки?" — подумала вона, намагаючись заспокоїти себе. Але коли вона дісталася додому й зачинила двері, то почула легкий стукіт у вікно...


---