Четверо покликаних

Цієї ночі сталося дещо дивне.

Юну снився один і той самий сон.

Він стояв у довгому, майже порожньому коридорі лікарні. Лампи над головою миготіли, а десь далеко чувся тихий звук дощу.

Юн ішов уперед, поки не побачив двері з номером палати Канни.

Він відчинив їх.

Канна лежала на ліжку.

Її очі були заплющені, але цього разу вона заговорила.

— Юне…

Він завмер.

— Канно?

— Прийди сюди… завтра… о сьомій ранку.

— Навіщо?

Канна повільно повернула голову в його бік.

— Просто прийди.

Юн хотів щось запитати, але в ту ж мить прокинувся.

Він сів на ліжку й кілька секунд просто дивився перед собою.

Сон був настільки реальним, що здавалося, ніби він справді чув її голос.

Приблизно в цей самий час Юкі різко прокинувся.

Йому теж наснилася Канна.

Та сама палата.

Те саме ліжко.

Той самий голос.

— Юкі… прийди до мене завтра о сьомій.

— Канно, що відбувається?

— Ти зрозумієш, коли прийдеш.

Юкі прокинувся ще до того, як сон закінчився.

Він довго сидів у темряві, не торкаючись телефона.

— Це неможливо…

Але відчуття було надто реальним.

Лі прокинулася трохи пізніше.

Вона одразу зрозуміла, що щось не так.

Їй теж наснилася Канна.

Вона стояла біля лікарняного ліжка й тримала її за руку.

— Лі…

— Я тут.

— Прийди завтра.

— Куди?

— У лікарню. О сьомій ранку.

— Навіщо?

Канна нічого не відповіла.

Лише подивилася на неї.

А потім сон обірвався.

Лі різко розплющила очі.

— Канно…

Кей прокинувся останнім.

Йому теж приснилася Канна.

І теж було те саме прохання.

«Прийди о сьомій ранку».

Він довго сидів на краю ліжка, дивлячись у підлогу.

— Чотири сни…

Він дістав телефон.

На годиннику було 06:12.

Кей майже одразу встав.

О сьомій ранку лікарня була майже порожньою.

Субота.

Тихі коридори.

М'яке світло.

За вікнами тільки починало світати.

Першим до палати прийшов Юкі.

Він тихо відчинив двері й зайшов усередину.

Канна лежала так само, як і завжди.

Юкі підійшов до вікна.

— Я прийшов…

За кілька хвилин двері знову відчинилися.

Це був Юн.

Він зупинився, побачивши Юкі.

— Ти теж?

Юкі повернувся.

— Ти теж бачив її?

Юн нічого не відповів.

Але його погляд сказав усе.

Потім прийшла Лі.

Вона зупинилася на порозі.

— Ви…

Вона подивилася на них.

— Ви теж отримали цей сон?

Юкі повільно кивнув.

— Схоже, так.

Останнім прийшов Кей.

Він відчинив двері й завмер.

У палаті вже були всі троє.

— Ви серйозно?..

Лі подивилася на нього.

— Тільки не кажіть, що ви просто так прийшли в суботу о сьомій ранку?

Кей похитав головою.

— Мені наснилася Канна.

У палаті запала тиша.

Юкі повільно підняв погляд.

— Мені теж.

— І мені, — сказав Юн.

Лі подивилася на Канну.

— Мені також.

Кілька секунд ніхто не говорив.

Чотири людини.

Один сон.

Одна палата.

Одна й та сама година.

Кей повільно підійшов до ліжка.

— Це не може бути випадковістю.

Юн схрестив руки.